Не влазить в коментарі Все написане нижче є суб"єктивною думкою, я ні в якому разі не претендую на істину в останній інстанції...просто я так все це розумію... Мабуть у будь-якої людини, коли її особистий добробут стає більш-менш стабільним виникає бажання поділитися часточкою свого добробуту з тим кому поталанило менше. Кожен це робить по-своєму, в залежності від того чого більше - часу чи грошей, хтось стає волонтером, хтось просто допомагає фінансово. Напрямків застосувань свого ...

Читати далі...

Цікаво у когось ще є фобія того що під руками лопне гітарна струна? Я один раз налякалась, ще в дитинстві, а тепер щоразу нервуюсь коли треба перетягувати струни, хоча й розумію що максимум шкоди від цього - що по руках може боляче вдарити, та і я вже давно не користуюсь металевими струнами, а пластикові сильно не вдарять

Вас мало, ви вимираєте як динозаври...але я вдячна долі що я вас застала...ви пережили війну і голод і не одну розруху...але крізь все це ви пронесли знання і інтелігентність...ви вперто вчите молодих і з гіркотою дивитесь що вони не рвуться замінити вас на вашому посту, а шукають де тепліше, зручніше і більше платять...проте ви вчите нових і нових все сподіваючись що найдеться одного дня той хто прийде вам на зміну...ви бачили як міняється світ, ви навчились приймати цей світ новим, ви...

Читати далі...

По мотивам коментарів Чесно, не чекала такої навали прагматиків. Це просто казкові мрії, от захтілося мені помріяти - що в цьому поганого, навіщо одразу з розумним виглядом опускати мене на землю? Я в курсі що ви розумні і начитані, але я теж далеко не дурна. Да-да, я знаю що Англія ХІХ століття мала свої вади і в плані комфортності побуту і для бідних людей тоді жилося зовсім не весело, але ж я писала не історичну довідку, а свою казку Люди, ви що - ніколи не мріяли бути безстрашним...

Читати далі...

Навіяно кінною прогулянкою по осінньому лісу і романами Джейн Остін Мені треба було народжуватися років 100-150 тому...Де небудь в Англії у похмурому старовинному помісті...В дитинстві у мене була б величезна дитяча кімната і поні, взимку я б вчилася у школі-пансіонаті, а влітку їздила верхи по батьківських лісах...Нікого б не дивувало те що мені подобаються чоловіки добрячі старші за мене і що я люблю проводити вечори у величезній похмурій бібліотеці біля комину з книжкою, або у веселій, ...

Читати далі...

Зла на саму себе як чорт...буває у мене такий стан коли я "зависаю" - за компом, за книжкою або в ванній...розумію що вже час виходити, але ніби мене гвіздком прибили...потім картаю себе за це і злюся, і клянуся сама-собі "наступного разу це не повториться", але через якийсь час знов зависаю...Єдине що радує - якщо подія справді важлива - все-таки переборюю, принаймі пари і зустрічі я не пропускаю...але якісь речі які ніби можуть зачекати або не є обов"язковими...от...

Читати далі...

Сформулювалося отут У кожного з нас є своя "коробочка з секретами" - реальна, віртуальна чи духовна. І довіра до людини це не коли ти цю коробочку вивалюєш перед нею на стіл і дозволяєш роздивитися - всеодно з часом вона знов заповниться. Довіра це коли ти даєш людині цю коробочку на зберігання і віриш що вона без твого дозволу в неї не загляне.

[Приєднана картинка] Великі або маленькі, пласкі або об"ємні ми щодня тримаєм їх в руках ніколи не задумуючись про їх роль у нашому житті...хоча насправді у цих шматочках металу дуже багато чого приховано...інакше чому ми їх так бережем і так довго думаєм перш ніж довірити іншим... Перші ключі - від батьківського дому, спочатку як символ самостійності і дорослості, потім як знак того що де б ти не був, тобі завжди є куди повернутись... Другі ключі - від роботи, як знак...

Читати далі...

…в каждом добре есть зерна зла, чем глубже смотришь и чем ярче обретаешь зрение (духовное) тем больше видишь на сколько все в этом мире поражено злом. Не зря святые отцы оплакивали свои добродетели, как грехи. Она увидела тьму даже в свете… Люди нуждаются в поощрении, больше, чем в порицании... Похвально укреплять их дух, и пагубно подчеркивать отрицательные качества. Покажите человеку лучшие его стороны, и вы...

Читати далі...

По мотивам http://13sep2010.livejournal.com/ и http://blog.i.ua/user/11243/541274/ как-то так совпало... Я не считаю что родственники, даже адекватные - априори лучшие друзья, на них можно всегда положиться, они никогда не предадут и т.д. и т.п. И я наверное никогда не пойму людей которые считают что родственники, часто даже не совсем адекватные - лучшие няньки для детей...Иногда детский сад намного лучше престарелой бабушки которая не дает ребенку...

Читати далі...