Замовляння.
- 05.11.10, 11:53
Давні слов`яни поклонялися і звеличували сили природи. Всі побутові справи і події в суспільстві були проникнуті обрядовою діяльністю, пов`язанною з природою. Обрядова діяльність формувалася тисячоріччами. Один з найдавніших форм релігійно – обрядового та поетичного прояву людини – це рифмовані замовляння. В давнину люди щиро вірили в силу слова. За допомогою замовлянь лікували душу і тіло.
Замовляння також мали форму обрядової пісні, або голосного промовляння і багато інших форм. На Україні, як і в усьому світі, язичницькі традиції довго утворювались і українці мали багато різноманітних форм замовляннь. Вони є справжньою традицією, тому, що вона була сформована багатьма людьми за довгий період часу, а не була видана, як адміністративний указ про державну релігію.
Замовляння різнилися в різних родах, та регіонах і були самобутними. Замовляння були різноскладові та рівноскладові. Вони мали форму наказу і тільки після хрещення Русі з `явилася форма прохання та благання в замовлянні.
Замовляння дуже сильна форма лікування духовного і фізичного ще тому, що поєднує нас підсвідомо з нашими пращурами. Також дійовий вплив замовляння посилюється тим, що він існував практично в кожній культурі і з явивсь раніше ніж усі сучасні релігії.
Люди зверталися до природніх явищ, які згодом персоніфікувалися в слов`янських богів. Звертання були також до трав, лісу, неба, вогню, води, дня, ночі і так далі. Навідь в сучасному программуванні є мови кодування. Так і в язичницьких культурах, щоб не перераховувати всі ставки, калюжі, моря та струмки – є богиня води. Той самий принцип діє і з іншими природними явищами. Люди ніколи не були позбавлені абстрактної уяви, та філософської думки і відтворювали свої знання про природу в міфології. В міфології були: день, ніч, рівнодення, сонцестояння, зима, літо, строки збирання врожаю, тобто все, що оточувало людину і впливало на неї. Обряди і знання людей утворювались ще до персоніфікації язичницьких богів, до нашої ери.
Набагато пізніше Князь Володимир намагався зробити невеличкий пантеон богів, щоб навести лад в розсіянних княжествах з різними віруваннями і зміцнити свою владу. Щоб на державному рівні люди мали робити і вірити в те в що їх примусять вірити.Тобто релігія використовувалася як інструмент влади над людьми.
Сьогодні наша країна, як і розвинуті країни світу, не має державної релігії і вважаеться юридично конституційною державою, яка на рівні закону гарантує українцям свободу віросповідання.
Князь Володимир не зміх утримати та закріпити владу з помічю патнеону богів і знищив їх, а потім охрестив Русь. Із літопису видно, що нова релігія зустрічала супротив. Це вимагало примусових заходів, введення християнства “вогнем і мечем”. Кияни були загнані у Дніпро, де їх хрестили священики, що прибули з Корсуня та Царгорода. Але вірні старій релігії ще протягом двох з половиною століть піднімали повстання у самому Києві та інших містах. У дальших від столиць князівств місцевостях язичництво зберігало провідну роль ще у 13 столітті. (Галичина, Волинь)
Християнські святині будовано передусім там, де дотепер стояли ідоли поганських богів. Служіння язичницькому культу перейшло в таємне дійство вдома. Ще не одне сторічча повставали люди проти нового бога і мішанина духовних надбань, спадщини українського народу існує і до тепер.
Язичницькі свята до вісімнадцятого сторічча були заборонені, і також забороненою була наша Українська крашанка. Але не виходило втримувати людей від стародавніх традицій і християнська влада приймає язичницькі традиції до себе і називає їх християньскими. Давні слов`яньскі вірування самобутні і різноманітні. В кожному Роді, або племені свій бог і звичаї. За допомогою такої природньої віри важко зробити централізовану владу. Але чи не прагнемо ми до управління держави народом, як у розвинених демократичних державах. Чи потрібна нам міцна централізована влада? Чи може нам потрібна дія закону, який ми самі обирали?
Язичницька культура походить з часів родового устрою суспільства.Родовий устрій характеризується такими рисами, як згуртованність і співробітництво людей, панування суспільної власності, моногамної сім'ї, майнового та соціального рівноправ'я.
Старша людина була відповідальна в роду за події, вчинки, але від цьої відповідальності не мала більше майна, або прав.
Жертвоприношення богам, силам природи в слов`ян були – їжа, або тварина, яка вживалася в їжу. Але нічого не можна було брати в природи, не вклонившися їй. Свідотств про принесення в жертву людини в словянському побуті немає: ні документів, ні обрядів, що існують і сьогодні, окрім жертвоприношень, які відтворював князь Володимир, який ввів таку форму жертвоприношення примусово, як і усі диктатори, зміцнюючи таким чином своє панування.
Язичницька культура набула деякої своєї поганої слави через думку, що в ній обов`язкові жертвоприношення людей. Але це були поодинокі випадки в деяких культурах і відтворювали таке жертвопртношення володарі диктатори, що вже протирічить родовій, або племенній, структурі суспільства з прадавніми віруваннями. Це могло бути угрупування людей, як в деяких племенах Африки, яке таким чином залякувало підлеглих і тримало свою владу. Тобто людьскі жертвоприношення не властиві структурі роду, або племені, а тільки володарю, або групі володарів.
Те ж саме стосується гаремів. Князі мали гареми, але вони загарбники та поневолювателі і ця форма стосунків між чоловіком і жінкою, не стосується родового устрою язичників. Виникнення загарбників і царів - це інша ланка формування держави із розрізненніх родів, племен суспільства. Отже заявляти, що прадавні язичницькі вірування є агрессивними і аморальними – це не необгрунтовано і не має фактів на підтвердження такое прикрої думки.
Виконувати обряди можно з деякими порушеннями. Обряди ствоювали такі самі люди як і ви, але вони вірили в силу слова. Дуже гарно буде з вашого боку цікавитися життям, та традиціями свого народу по мірі поступання відповідного настрою. Ви можете трохи прикрашати, та доповнювати обрядову діяльність своїми внесками, які вас будуть надихати. Тому, що саме самобутність обряду в кожному регіоні, або й роді була властива часам, коли панували волхви та відунки і іх чарівні слова. А пантеони богів потрібні тільки правителям з диктаторським нахилом. Можете щось змінити, якщо воно вам незручне. Ми живемо в світі, де все ціле й нерозривне і між усіма частинами завжди існує обмін енергіею. Природа, та ті явища світу до яких ви звертаєтесь вас почують і отримають свою частину енергії, якщо ви будете щирі. Суть обряду і дія його буде відтворена лише тоді, коли ви робите це з захопленням, задоволенням та надхненням.
Витоки, які нам дають дорогоцінну інформацію це праця фольклористів, істориків і вона є світлими островками нашої кільтури, якої зберіглося не так багато, після хрещення Русі. Отож треба охороняти, вивчати та цінувати усі історичні відомості істинних профессіоналів, які не кируються політичним зиском. Бажаю вам знайти видання справжніх науковців і познайомитися з своєю рідною культурою. Не буде зайвим й збирання прикмет, звичаїв та обрядів, приказок або певних традиційних дій через старих людей, нашого українського села, або їх дітей. Шануймо нашу культуру та пишаймося нею!
Замовляння також мали форму обрядової пісні, або голосного промовляння і багато інших форм. На Україні, як і в усьому світі, язичницькі традиції довго утворювались і українці мали багато різноманітних форм замовляннь. Вони є справжньою традицією, тому, що вона була сформована багатьма людьми за довгий період часу, а не була видана, як адміністративний указ про державну релігію.
Замовляння різнилися в різних родах, та регіонах і були самобутними. Замовляння були різноскладові та рівноскладові. Вони мали форму наказу і тільки після хрещення Русі з `явилася форма прохання та благання в замовлянні.
Замовляння дуже сильна форма лікування духовного і фізичного ще тому, що поєднує нас підсвідомо з нашими пращурами. Також дійовий вплив замовляння посилюється тим, що він існував практично в кожній культурі і з явивсь раніше ніж усі сучасні релігії.
Люди зверталися до природніх явищ, які згодом персоніфікувалися в слов`янських богів. Звертання були також до трав, лісу, неба, вогню, води, дня, ночі і так далі. Навідь в сучасному программуванні є мови кодування. Так і в язичницьких культурах, щоб не перераховувати всі ставки, калюжі, моря та струмки – є богиня води. Той самий принцип діє і з іншими природними явищами. Люди ніколи не були позбавлені абстрактної уяви, та філософської думки і відтворювали свої знання про природу в міфології. В міфології були: день, ніч, рівнодення, сонцестояння, зима, літо, строки збирання врожаю, тобто все, що оточувало людину і впливало на неї. Обряди і знання людей утворювались ще до персоніфікації язичницьких богів, до нашої ери.
Набагато пізніше Князь Володимир намагався зробити невеличкий пантеон богів, щоб навести лад в розсіянних княжествах з різними віруваннями і зміцнити свою владу. Щоб на державному рівні люди мали робити і вірити в те в що їх примусять вірити.Тобто релігія використовувалася як інструмент влади над людьми.
Сьогодні наша країна, як і розвинуті країни світу, не має державної релігії і вважаеться юридично конституційною державою, яка на рівні закону гарантує українцям свободу віросповідання.
Князь Володимир не зміх утримати та закріпити владу з помічю патнеону богів і знищив їх, а потім охрестив Русь. Із літопису видно, що нова релігія зустрічала супротив. Це вимагало примусових заходів, введення християнства “вогнем і мечем”. Кияни були загнані у Дніпро, де їх хрестили священики, що прибули з Корсуня та Царгорода. Але вірні старій релігії ще протягом двох з половиною століть піднімали повстання у самому Києві та інших містах. У дальших від столиць князівств місцевостях язичництво зберігало провідну роль ще у 13 столітті. (Галичина, Волинь)
Християнські святині будовано передусім там, де дотепер стояли ідоли поганських богів. Служіння язичницькому культу перейшло в таємне дійство вдома. Ще не одне сторічча повставали люди проти нового бога і мішанина духовних надбань, спадщини українського народу існує і до тепер.
Язичницькі свята до вісімнадцятого сторічча були заборонені, і також забороненою була наша Українська крашанка. Але не виходило втримувати людей від стародавніх традицій і християнська влада приймає язичницькі традиції до себе і називає їх християньскими. Давні слов`яньскі вірування самобутні і різноманітні. В кожному Роді, або племені свій бог і звичаї. За допомогою такої природньої віри важко зробити централізовану владу. Але чи не прагнемо ми до управління держави народом, як у розвинених демократичних державах. Чи потрібна нам міцна централізована влада? Чи може нам потрібна дія закону, який ми самі обирали?
Язичницька культура походить з часів родового устрою суспільства.Родовий устрій характеризується такими рисами, як згуртованність і співробітництво людей, панування суспільної власності, моногамної сім'ї, майнового та соціального рівноправ'я.
Старша людина була відповідальна в роду за події, вчинки, але від цьої відповідальності не мала більше майна, або прав.
Жертвоприношення богам, силам природи в слов`ян були – їжа, або тварина, яка вживалася в їжу. Але нічого не можна було брати в природи, не вклонившися їй. Свідотств про принесення в жертву людини в словянському побуті немає: ні документів, ні обрядів, що існують і сьогодні, окрім жертвоприношень, які відтворював князь Володимир, який ввів таку форму жертвоприношення примусово, як і усі диктатори, зміцнюючи таким чином своє панування.
Язичницька культура набула деякої своєї поганої слави через думку, що в ній обов`язкові жертвоприношення людей. Але це були поодинокі випадки в деяких культурах і відтворювали таке жертвопртношення володарі диктатори, що вже протирічить родовій, або племенній, структурі суспільства з прадавніми віруваннями. Це могло бути угрупування людей, як в деяких племенах Африки, яке таким чином залякувало підлеглих і тримало свою владу. Тобто людьскі жертвоприношення не властиві структурі роду, або племені, а тільки володарю, або групі володарів.
Те ж саме стосується гаремів. Князі мали гареми, але вони загарбники та поневолювателі і ця форма стосунків між чоловіком і жінкою, не стосується родового устрою язичників. Виникнення загарбників і царів - це інша ланка формування держави із розрізненніх родів, племен суспільства. Отже заявляти, що прадавні язичницькі вірування є агрессивними і аморальними – це не необгрунтовано і не має фактів на підтвердження такое прикрої думки.
Виконувати обряди можно з деякими порушеннями. Обряди ствоювали такі самі люди як і ви, але вони вірили в силу слова. Дуже гарно буде з вашого боку цікавитися життям, та традиціями свого народу по мірі поступання відповідного настрою. Ви можете трохи прикрашати, та доповнювати обрядову діяльність своїми внесками, які вас будуть надихати. Тому, що саме самобутність обряду в кожному регіоні, або й роді була властива часам, коли панували волхви та відунки і іх чарівні слова. А пантеони богів потрібні тільки правителям з диктаторським нахилом. Можете щось змінити, якщо воно вам незручне. Ми живемо в світі, де все ціле й нерозривне і між усіма частинами завжди існує обмін енергіею. Природа, та ті явища світу до яких ви звертаєтесь вас почують і отримають свою частину енергії, якщо ви будете щирі. Суть обряду і дія його буде відтворена лише тоді, коли ви робите це з захопленням, задоволенням та надхненням.
Витоки, які нам дають дорогоцінну інформацію це праця фольклористів, істориків і вона є світлими островками нашої кільтури, якої зберіглося не так багато, після хрещення Русі. Отож треба охороняти, вивчати та цінувати усі історичні відомості істинних профессіоналів, які не кируються політичним зиском. Бажаю вам знайти видання справжніх науковців і познайомитися з своєю рідною культурою. Не буде зайвим й збирання прикмет, звичаїв та обрядів, приказок або певних традиційних дій через старих людей, нашого українського села, або їх дітей. Шануймо нашу культуру та пишаймося нею!
1
