Важко поворухнутись,
Нема бажання жити,
Знаю, не можна спинятись,
Я мертвий, та хочу.
Життя не закінчується,
На мені не зникає,
Себе не хочу бачити,
Поряд зі мною, знати.

Усе болить, усе і тіло,
Душа спокою бачила давно,
Мозок відкидає втому,
Щоб тіло не чуло, все тому.
Той, що був і що буде,
І біль пекельний – все, що є,
Як з цим можна жити,
Бо сил не має себе вбити..

Знати важко, чути ще,
Бачити не можу я себе,
Життя скінчилось уже давно,
Та помирати не спішить ніхто,
Душа спокою не дає,
Бо чує муки мого серця,
А серце битись хоче ще,
І хоч і тихо, та все б’ється.

Усе болить, усе і тіло,
Душа спокою бачила давно,
Мозок відкидає втому,
Щоб тіло не чуло, все тому.
Той, що був і що буде,
І біль пекельний – все, що є,
Як з цим можна жити,
Бо сил не має себе вбити..

З’явилась сила, все від болю,
Заставив жити себе тому,
Бо жити треба, хоч тому,
Щоби узнати, для чого я живу

Не бачити, та думати,
Щоразу після розмови,
Не бачити – уявляти,
З мелодії голосу твого.

А серце рветься і чекає,
Я відчуваю подих твій,
Лиш не мовчи, тебе благаю,
Бо доля лиш одна в житті.
А тіло плаче і страждає,
Я вже не чую голос твій,
Лиш не мовчи, тебе благаю,
Бо голос твій – маяк в житті.

Невипадкова випадковість,
Цього шукала моя свідомість,
Вона знайшла тебе одну,
Тепер тебе одну…
Люблю чекати на дзвінок,
Без тебе сил уже немає,
Лиш не мовчи мені в гудок,
Коли говориш, я злітаю.
В польоті бачу твої очі,
В польоті чую серця стук,
Я недалеко, зовсім поруч,
Та він назад мене вернув…

А серце рветься і чекає,
Я відчуваю подих твій,
Лиш не мовчи, тебе благаю,
Бо доля лиш одна в житті.
А тіло плаче і страждає,
Я вже не чую голос твій,
Лиш не мовчи, тебе благаю,
Бо голос твій – маяк в житті.

Не бачити, та думати,
Щоразу після розмови,
Не бачити – уявляти,
З мелодії голосу твого.
Тебе - таку прекрасну,
Себе – поряд з тобою,
Доля звела нас разом,
Не відпущу ніколи.

Я думаю всі знаюмились колись по телефону ... а якщо це вийшло вдало?

Голосування вам подобається