хочу сюда!
 

Ольга

40 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «будні»

Вчора зварила:

зелений борщ, квасолю заправлену (помню, шо обіцяла рецепт), макарони, підливу до тих макарон і відерце плову.
- Що будеш їсти? -  питаю Малюка вранці.
- А пельмені є? 
omg stena



Буденний діалог

- Привіт, пушок.
- Здрастє, - не відриваючись від комп'ютера, - А ти хто?
- Ньотка я. 
- Даааа? А шо ти тут робиш?
- Живу я тут! Уже майже рік!!!
- Серйозно?..  Діти знають?

На холеру вам той вконтактє? Анекдотів і в житті вистачає. 
Не кашляйте. Цілую. Люблю. Ваша Ньотка. 

Брат приїжджав.

Хвалив мій дзен. Дякую, Лесик. 

Болю спиною. Колочу собі протизапальний порошок. "Шо то ти за гидоту п'єш? - забирає у мене пакетик з рук, - О! Ну, я ж кажу!!!"


[ говнофоткі з кулькулятора ]

Задумала я, значить,

розібрати свій гардероб. Потому шо, шось мені не хватає в цій жізьні - не то вражень, не то мозгів, не то гармонії...  Дивлюся, значицця, на чорні вузькі брюки і думаю: викинути чи не викинути? Ну, ок, викинути, їм сто років і обшарпані вже... Але от викину, а другі такі купувати при  нагоді,  чи вийде як із джинсами? В мене джинси всі однакові - мені дуже нравилось, поки я не сфоткалась і не обнаружила, шо з монітора на мене дивиться коротконогий гном, і ше тако низеньку талію і штанинку підкотимо файно кофту в брючки, брючки в носочки, на носочки сандаліки... ті який же ти, синочка, лох?!  і ніг нема вопше.  А каблуків я не ношу. 

Ну, короч, думаю так. Буду, хоч раз в тиждень, брати ото лаха підряд із шафи, шось мудрувати, фоткати і вам тут показувати, тіпа шоб сказали - нравицця чи добавити фійолєтові бусінки і другий їбальнік.  Понятно, шо на загальний осуд лук колхоза імєні Дімітрова луче не виставляти, але в друзях під замком в мене люди наче нічо такі підібрались - заплюють, но не втоплять.

Думала я так собі, думала. І так у мене фсьо файно складувалось, так ладно - і тіпа структура замітки мутилася, і до, і після, і фоточки мене з усіх боків...........  Вопше я знала, шо Чарівник мене фоткає так, шо я сама себе не фото шугаюся до дрожі в колінах і хочу спитати, хто та наркоманка з лошадіною головою і звєрским вираженієм морди літса. Но я не знала, шо Малюк недалеко втік і довірилась йому. В результаті, то шо знимкував коханий муж, показувати категорично ніззя нікому, а то шо Малюк - дуже складно роздивитися, шо я хотіла сказати, навіть збільшивши масштаб і пообрізавши пакети з продуктами, собак і людей в кадрі. 

А ви там як? На стилі? smoke blind question

- Шо Ви пишете?

- еммм... харчовий щоденник і вправи, які роблю.
- Вам, па ходу, взагалі зайнятись нічим. 

Малюк мріє бачити мене біля плити і з ганчіркою, а зла мачуха тим часом дурью мається))) Худнути в мене поки що виходить набагато краще, ніж готувати. Замість пирога получились козинаки. Замість пепероні - скрипероні, бо твердюща. Зате мінус 6 см на талії, 8 - на животі і 4 на попі. Буду бесполєзна, но красіва. Ждітє. Цьомаю всіх, особєнно рожавших недавно. Ваша тимчасово цілеспрямована Ньотка.

І звіра вам у стрічку, в якості компенсації за беззмістовний текст.


Рік почався із втрати.

Нехай то буде перше і останнє горе в цьому році, будь ласочка. 

Виходжу із режиму збереження енергії. Моя рукавичка роз'їхалась, тепер є час і бажання на блоги + ніхто не ходить поза спину, коли сідаю за ноутбук. 

Підсумки року не підводила. Плани не писала. Нуль списків. Річну звітну фотопідбірку не робила. Плюс одна нова ідея і трохи натхнення. Відчуття казки немає цього разу щоправда. 

Аліса показує язик неприємностям. Беріть із неї приклад. 






Якщо

зварити велику кастрюлю какао, світ стає не таким паскудним затишним. 

Відколи у Чисто Ангилийских Убийствах змінився головний герой, серіал втратив свою якусь... статичність, рівновагу абощо... не знаю, як сказати. Він не став від цього гіршим, але став іншим. Правда, може варто почекати іншого режисера, продюсера і сценариста - вони там, по ходу, частіше за акторів мінялися і від цього теж залежать атмосфера і характери персонажів. 

Взялася за аудіокниги. Взагалі, погано сприймаю текст на слух, але читати чи дивитись часу мало, а слухати можна і з телефоном в кишені. Тепер закохана у геній Террі Пратчетта. Я таки знайшла своє фентезі.

Хочеться заритися у ковдру і додивитися Гру Престолів, а потім іти убивати, але, знову ж таки, не вистаає часу)))

Ще трохи і в нашій рукавичці стане мінус один. Важкувати жити під одним дахом з людиною, що не поважає ні себе, ні інших. 

Всім тепла. Ваша Ньотка. 

Шукаю друзів по щастю!

Є тут ще хтось, у кого 5 людей в одній квартирі живе? Ви мені скажіть - комунальні із чим рахуєте? З адаптолом? З валідолом? Під пачку сигарет? Чи одразу коньяк відкриваєте? 
І це ще газ і світло не прийшли... 






Недосип переслідує

Хз чому, але висипаюсь я рідко. Енергії не вистачає. Першу половину дня валяюсь у кутку протухшою котлетою, аж тоді починаю щось робити. Добре, що це колись пройде. 

Малюк нині їде у Львів до друзів, так шо спортзал відміняється, духовка з куркою на дорогу вітається. Ах, да! Мене ж занесло у тренажерку, я не писала. Перший раз вилізла у таке місце, со старта багато в чому натупила і, як завжди у таких випадках, все пішло шкереберть спочатку. У вівторок теж не потраплю, бо буду в селі. А ще раз не була, бо брат приїхав у той час... Коротше, всього пішла двічі - минулої суботи і позавчора :(  Перші висновки: після тренування хочеться жерти і спати! Спати і жерти! Жерти і... ну, ви зрозуміли. 

На цьому прощаюсь, бо тре побігти в магазин, тоді зняти сухе, розвісити мокре, спекти курку, зварити відерце борщу, картоплю і підливу, потім прибрати і завтра можна буде зі спокійною душою їхати в село, щоб в понеділок на 9:00 бути в Деражні, у вівторок накрутити тьолкам хвости, в середу помогти на городі, а в четвер прискакати назад у місто. 

Коли я плять маю виспатись!?! 

-/-//-//-//-//-//-

Що вам написати цікавенького наступного разу?








Осінь заполонила

Папери, листя, туга - є все. Гублюся у мелодіях і вітрі. Шукаю минуле, вдивляюся в обличчя тих, хто нічого не розказує. Слухаю місто, ліс і дім. Мало говорю. Багато відчуваю. Зима принесе спокій. Треба лише почекати, я знаю, так завжди. Зима - то мій час. Час усмішок і затишку. Час вивільнення від облуд, пут, рамок, непевності. Зима близько(с) Додивитися б Гру Престолів. І Чисто Английские Убийства. І Свати, поки нікого не убила по-англійськи. - Ви убили шістьох людей, що скажете на своє виправдання?   - Я - водолій. Привіт, Хелю. Дякую тобі))) Я таки і справді водолій. 
Час іти. Не зважайте. Просто потік свідомості. Хоч я і не Джойс. Всі ми трохи Джойси. Цим і завершу, інакше запізнюся за паперами... і назад по листю... з тугою. 
Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
предыдущая
следующая