хочу сюда!
 

Дарина

26 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 27-35 лет

Заметки с меткой «будні»

Чот підзадовбалась я

морально. Ситуація така дивна - бути тим хто дивиться, як хтось інший себе гробить. Спостерігати і нічо не робити, бо хз, що тут можна зробити. Намагаюся знайти вихід, навіть не заради людини, а заради себе, щоб вийти з цієї безпомічної позиції і відчути результат від активних дій. 

Варила малинове варення. Обпекла пальці. Сьодні хочу занести їх на манікюр. А ви любите процедури в салонах краси? Мені там нестерпно нудно і хочеться поскоріше вийти. Це так довгоооо. Часто боляче))) Хтось весь час намагається з тобою говорити на нецікаві тобі теми. Тебе всі торкаються. их. Але виглядати краще теж хочеться, тож я збираюся з духом і таки виходжу часом на всілякі покращуючі процедури, як в ополонку шубовснути. 

Мурала вам Хмельницького у стрічку. А мені швабру і праску в руки. 
Там пише "Хмельницький - місто доброти"


Щоранку я думаю,

що сьогодні не буду займатися. Лінь/спати хочеться/не можу/не хочу/щось болить/всі причини на світі. А потім зітхаю і думаю: ну, хоча б вправи для спини, їх всього дві+похрустіти. А потім раз очнулась за розминкою. А там  уже і 50 присідань. І трішки на попі походити. І мадонну ще. І ногами помахати. А в кінці, як розтяжку не зробиш, назавтра болітиме все... і.... і....  Приходжу до тями, вся мокра, убита. Тьху! А мала ж сьогодні перерву зробити))))))) 
Залишилось навчитися не жерти багато і поганого. Та цього мене навіть програма ваубоді не навчила, на жаль. Єдине що ковбасу ось черговий раз перестали їсти - несмачно, шкідливо, дорого - невиправданий харч вопше. 
А оскільки я вправи роблю, але й жру не хіло, то вага застигла давно на несимпатичній поділці. І здавалося б, навіщо мені щодня так убиватися на килимку. А ні, інакше вже не можу! Упоролась, кароч. А ще ж Чарівник любитель гантельки потягати, яких я навіть підняти не можу. Отак і підстьобуєм одне одного день за днем. 

-//-//-//-//-//-

У нас знову рукавичка до кінця місяця. 5 людей, 2 собаки, плюс весь час хтось шостий нарісується, то родічі приїдуть на деньок, то друзі зайдуть, тож уже й не памятаю, коли нас хоч п'ятеро було ввечері. 

-//-//-//-//-//-

Джесіку навесні водили до собачого мужика. Мужик був нижчий за неї, але коренастий, накачаний і татуйований. Ви колись бачили стаффа із татуюванням? Я тоже ахрєнєла!!!  Два дні оргії за участі двох стаффордів, одного юнака і одного зрілого чоловіка, нічо не дали. Цуценят не передбачається. Я рада, якщо чесно. 



Соррі, чось всі фотки собак в мене поолучаються у бебехах. Бо вони або валяються на розстелених ліжках, або розстеляють їх самі. 



Вчора зварила:

зелений борщ, квасолю заправлену (помню, шо обіцяла рецепт), макарони, підливу до тих макарон і відерце плову.
- Що будеш їсти? -  питаю Малюка вранці.
- А пельмені є? 
omg stena



Буденний діалог

- Привіт, пушок.
- Здрастє, - не відриваючись від комп'ютера, - А ти хто?
- Ньотка я. 
- Даааа? А шо ти тут робиш?
- Живу я тут! Уже майже рік!!!
- Серйозно?..  Діти знають?

На холеру вам той вконтактє? Анекдотів і в житті вистачає. 
Не кашляйте. Цілую. Люблю. Ваша Ньотка. 

Брат приїжджав.

Хвалив мій дзен. Дякую, Лесик. 

Болю спиною. Колочу собі протизапальний порошок. "Шо то ти за гидоту п'єш? - забирає у мене пакетик з рук, - О! Ну, я ж кажу!!!"


[ говнофоткі з кулькулятора ]

Задумала я, значить,

розібрати свій гардероб. Потому шо, шось мені не хватає в цій жізьні - не то вражень, не то мозгів, не то гармонії...  Дивлюся, значицця, на чорні вузькі брюки і думаю: викинути чи не викинути? Ну, ок, викинути, їм сто років і обшарпані вже... Але от викину, а другі такі купувати при  нагоді,  чи вийде як із джинсами? В мене джинси всі однакові - мені дуже нравилось, поки я не сфоткалась і не обнаружила, шо з монітора на мене дивиться коротконогий гном, і ше тако низеньку талію і штанинку підкотимо файно кофту в брючки, брючки в носочки, на носочки сандаліки... ті який же ти, синочка, лох?!  і ніг нема вопше.  А каблуків я не ношу. 

Ну, короч, думаю так. Буду, хоч раз в тиждень, брати ото лаха підряд із шафи, шось мудрувати, фоткати і вам тут показувати, тіпа шоб сказали - нравицця чи добавити фійолєтові бусінки і другий їбальнік.  Понятно, шо на загальний осуд лук колхоза імєні Дімітрова луче не виставляти, але в друзях під замком в мене люди наче нічо такі підібрались - заплюють, но не втоплять.

Думала я так собі, думала. І так у мене фсьо файно складувалось, так ладно - і тіпа структура замітки мутилася, і до, і після, і фоточки мене з усіх боків...........  Вопше я знала, шо Чарівник мене фоткає так, шо я сама себе не фото шугаюся до дрожі в колінах і хочу спитати, хто та наркоманка з лошадіною головою і звєрским вираженієм морди літса. Но я не знала, шо Малюк недалеко втік і довірилась йому. В результаті, то шо знимкував коханий муж, показувати категорично ніззя нікому, а то шо Малюк - дуже складно роздивитися, шо я хотіла сказати, навіть збільшивши масштаб і пообрізавши пакети з продуктами, собак і людей в кадрі. 

А ви там як? На стилі? smoke blind question

- Шо Ви пишете?

- еммм... харчовий щоденник і вправи, які роблю.
- Вам, па ходу, взагалі зайнятись нічим. 

Малюк мріє бачити мене біля плити і з ганчіркою, а зла мачуха тим часом дурью мається))) Худнути в мене поки що виходить набагато краще, ніж готувати. Замість пирога получились козинаки. Замість пепероні - скрипероні, бо твердюща. Зате мінус 6 см на талії, 8 - на животі і 4 на попі. Буду бесполєзна, но красіва. Ждітє. Цьомаю всіх, особєнно рожавших недавно. Ваша тимчасово цілеспрямована Ньотка.

І звіра вам у стрічку, в якості компенсації за беззмістовний текст.


Рік почався із втрати.

Нехай то буде перше і останнє горе в цьому році, будь ласочка. 

Виходжу із режиму збереження енергії. Моя рукавичка роз'їхалась, тепер є час і бажання на блоги + ніхто не ходить поза спину, коли сідаю за ноутбук. 

Підсумки року не підводила. Плани не писала. Нуль списків. Річну звітну фотопідбірку не робила. Плюс одна нова ідея і трохи натхнення. Відчуття казки немає цього разу щоправда. 

Аліса показує язик неприємностям. Беріть із неї приклад. 






Якщо

зварити велику кастрюлю какао, світ стає не таким паскудним затишним. 

Відколи у Чисто Ангилийских Убийствах змінився головний герой, серіал втратив свою якусь... статичність, рівновагу абощо... не знаю, як сказати. Він не став від цього гіршим, але став іншим. Правда, може варто почекати іншого режисера, продюсера і сценариста - вони там, по ходу, частіше за акторів мінялися і від цього теж залежать атмосфера і характери персонажів. 

Взялася за аудіокниги. Взагалі, погано сприймаю текст на слух, але читати чи дивитись часу мало, а слухати можна і з телефоном в кишені. Тепер закохана у геній Террі Пратчетта. Я таки знайшла своє фентезі.

Хочеться заритися у ковдру і додивитися Гру Престолів, а потім іти убивати, але, знову ж таки, не вистаає часу)))

Ще трохи і в нашій рукавичці стане мінус один. Важкувати жити під одним дахом з людиною, що не поважає ні себе, ні інших. 

Всім тепла. Ваша Ньотка. 

Шукаю друзів по щастю!

Є тут ще хтось, у кого 5 людей в одній квартирі живе? Ви мені скажіть - комунальні із чим рахуєте? З адаптолом? З валідолом? Під пачку сигарет? Чи одразу коньяк відкриваєте? 
І це ще газ і світло не прийшли... 






Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
11
предыдущая
следующая