[Приєднана картинка]- Ігор? – запитала Оксана, а про себе подумала, що після «одужання» цього хлопця, ритм її життя значно прискорився - Не зовсім. Я мав на увазі його батька - Альберни Ольбермана. Ти ж звісно чула про цього генія, що врятував нашу країну від колишньої росії, нинішньої московії. - Тож це правда, що Ігор син того самого Ольбермана, що винайшов «Парасольку»? – Оксана так округлила очі, що...

Читати далі...

[Приєднана картинка]«Вивчай кожного, з ким контактуєш» Брюс Лі Ігор сів за ближчий ноутбук. Відкрив браузер та ввів в пошукову строку головний лікар нервово-патологічної клініки Степан Семенович. Хлопець здивувавсь сам собі. Звідки він вміє користуватись комп’ютером, знає про інтернет, та розуміє про можливість пошуку необхідної інформації, якщо вперше стикається з подібним? Чи не вперше? Тим часом на моніторі з’явилось досить багато посилань по введеному запиту. Ігор...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оксана вийшла з під’їзду в супроводі лисого чоловіка в зеленій сорочці. Називати своє ім’я він не став, а просто сказав: - Машина вже біля під’їзду. Дівчина чомусь відразу здогадалась, що їх чекає чорний позашляховик з номером «3040», на жаль сума цифр на три не ділилась. Прикро. Ще в школі, Оксанка дізналась що будь яке число ділиться на три без залишку, якщо сума його цифр ділиться на три. А три плюс нуль плюс чотири та плюс нуль...

Читати далі...

[Приєднана картинка]«Неважливо як повільно ти рухаєшся. Головне, що ти не зупиняєшся" Брюс Лі Що має відчувати людина, коли дізналась що вона робот? Незрозуміло, та й як зрозуміти коли, виходить ти й не був людиною? Ігор застиг прислухаючись до себе. Нічого незвичного не відчувалось. Якщо ж допустити, що дівчина права, тоді як би на його місці реагувала людина? Істерика, відчай? Чи навпаки спокій і умиротворення? Його роздуми перервав маленький монітор на...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оксана спалахнула від тону яким Ігор, раптом почав ставити питання. Мало того, що увірвався в її життя, в її квартиру без запрошення, так ще й має нахабство дорікати їй! Їй, яка майже два роки, обслуговувала його як тендітну порцелянову іграшку. В буквальному сенсі слова порошинки з нього здувала.Але крізь лють до її свідомості пробилось влучне питання хлопця «…чим ви мене наколололи…». Препарат, який щодня вливали в крапельниці хворому називається "ClaustOff"...

Читати далі...

[Приєднана картинка]«В бійці перемагає спонтанність» Брюс Лі Ігор прокинувсь миттєво. Обвівши поглядом кімнату зрозумів, все що вчора трапилось з ним, не сон. Вчитель Сео Мьюнг вимагав, щоб Ігор прокидався з першим сонячним промінням. Далі треба заслужити сніданок - принести води від струмка що протікав у підніжжя гори на якій вони жили, розвести вогонь і в залежності від наявних запасів приготувати щось. Але то в умовах дикої природи, в джунглях. Там все зрозуміло...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Оксана підіймалась до своєї квартири на сьомому поверсі. Сьогодні, мабуть вперше, пошкодувала про обіцянку, користуватись тільки сходами, що дала собі два роки тому. Сил після такого божевільного чергування не лишись зовсім. Але скористатись ліфтом значило б не стримати своє слово, а це, якщо згадати лексикон матері - некомільфо. Після того як пацієнт щойно вийшовши з коми, став гамселити трьох дужих чоловіків, а потім ще й втік, їй не давали спокою більше...

Читати далі...

[Приєднана картинка] «Простота – найвища ступінь майстерності» Брюс Лі Ігор біг коридорами лікарні і намагався спланувати свої дії. До цього часу він діяв рефлекторно. Що-що, а діяти в небезпечній ситуації автоматично він умів добре. Дякувати сенсею Сео Мьюнгу. А що ситуація в палаті набувала саме небезпечного відтінку Ігор був певен. Троє, добре підготовлених, фізично міцних зі зброєю під піджаками діяли впевнено і зухвало. Розташувавшись досить грамотно...

Читати далі...

[Приєднана картинка]В п’ятому корпусі нервово-патологічної клініки чергування проходили спокійно. Всі пацієнти цього відділення були без свідомості, з повним розладом життєво-важливих функцій, або, якщо простіше, перебували в комі. Оксана та Ірина – чергові відділення, пили чай в ординаторській та вели неспішну бесіду. Дівчата разом вже давно товаришували, бо разом закінчили медичний інститут та зараз проходили інтернатуру. - Оксанко, ти бачила...

Читати далі...