Моя війна
- 18.06.18, 22:37
Як і прогнозувалось, хоча традиційно не хотілось тому йняти віри, ледь трішечки потепліло, вони полізли. Спочатку нечисельними групами, просочувались по декілька й по одному, оточували перші молоді паростки і звично зоставляли за собою голу землю
Ми, українці, завше вирізнялись надмірнов толєрантністю до всілякої наволочі, тож і я знову таки традиційно відловлював їх на гарячому і душив голими руками
Тим не менш, наступного разу їх ставало більше (бо їх взагалі багато, можливо, вони навіть вважають себе якоюсь особливов державов...). Довелось згадати позитивний одеський досвід, і вже, мобілізувавши брата, ми разом без церемоній стали відправляти в багаття повні контейнери колорадів
Нелегка то борня з супротивником, котрий звик брати чисельністю, не рахуючись із втратами. Мусілисьмо вдатись до "хімії" То спрацювало добре, але я знаю, що вони до смерти вважатимуть мій город з картоплею своєю ісконною територією, а отже війна на хвилю припинилась, та зовсім не завершилась. Хтось порадить не називати це війною, але як не називай, наступної весни вони попруть з новою силою
Для перемоги над колорадом необхідно щоби всі разом.
Одночасно
По всій країні
І за межами.
-
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
16