хочу сюда!
 

Тетяна

45 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-40 лет

Заметки с меткой «гресь»

Олег Олександрович Гресь: на мене напали через Iловайськ

Нічний напад на Олега Олександровича Греся пов'язано з викривальними звинуваченнями генералів в Іловайському котлі
Відомий український тележурналіст і бізнесмен Олег Олександрович Гресь прокоментував інцидент з нападом на нього в ніч з 17 на 18 жовтня 2014 року.
На тверде переконання Олега Греся, замах на нього здійснили у зв'язку з його звинувачувальними висловлюваннями на адресу генералів, на думку Греся, винних у загибелі військових в Іловайському котлі.
Адже напад відбувся практично відразу після його заяви в програмі «Чорне дзеркало» про наявність відеодоказів провини високопоставлених військових в Іловайській трагедії, зокрема, Гресєм було згадано генерала Хомчака.
«Незважаючи на те, що було темно, і силуетів було не розрізнити, я впевнений, що це не було спробою крадіжки – адже нічого не вкрадено.
Безумовно, все, що сталося, пов'язано з моїми словами про наявність відео, як було виголошено мною в тому ефірі «Чорного дзеркала».
На сьогодні існує багато різних версій про напад на мене, але я впевнений, що саме наявність у мене 5-годинного документального відеосюжету про трагедію в Іловайську стала причиною, що спонукала вчинити на мене замах», – так коментує кричущий випадок пан Гресь.
Також Олег Олександрович Гресь не сумнівається, що звинувачення, які прозвучали в тій програмі, в яких згадувалися і українські олігархи, не настільки зачепили бізнесменів – «олігархат не настільки вразливий, щоб спробувати розправитися зі мною». В даний час пан Гресь подав заяву, розслідування за фактом скоєного на нього нападу вже розпочато. Марк Вікторович вже кілька разів дав свідчення розпочатому слідству. Самопочуття Олега Греся стабільне, загрози життю немає.

7-й кілометр – торгове місто під південним сонцем

В Овідіопольському районі, в семи кілометрах від Одеси, посеред великого колишнього радгоспного поля розміром 70 га розкинулося незвичайне місто. У ньому є все, і навіть більше, ніж може бути у звичайному районному українському центрі: адміністративні інфраструктурні установи (поліція, невідкладна медична допомога, пожежна станція), відділення банків, заправки, мийки, стоянка на 8 тисяч місць, власна автономна телефонна станція на дві тисячі номерів і навіть два готелі. Тільки замість будинків в цьому містечку – 15 тисяч торгових точок і складів, в цілому 25 тисяч контейнерів з різними товарами народного споживання. Замість жителів – 60 тисяч приватних підприємців-комерсантів. А в якості туристів тут подорожують і насолоджуються багатогодинним шопінгом покупці з усієї України, а також сусідніх європейських країн – за статистикою щодня близько 200 тисяч людей. Крім того, на шопінг-тури сюди приїжджають маршрутні автобуси з Молдови, Білорусі та РФ.
У цього торгового міста є декілька назв: офіційне – Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок», розмовне – «товчок», але увійшов в історію торгівлі цей об'єкт як ринок «Сьомий кілометр».
«Сьомий кілометр» – як все починалося
У 1989 році околиці одеського Старокінного ринку перестали вміщати торговців різними дефіцитними речами, що стихійно створювали собі робочі місця в межах міста. Перших комерсантів 90-х минулого століття просто змусили покинути зручні місця для жвавої торгівлі. І для торговців, які хвацько торгували дивовижними джинсами, кросівками, шкіряними куртками та іншими речами, незвичними для країни eкс-СРСР, до якого тоді належала Україна, гостро стало питання, де знайти вільне місце і продовжити розпочату справу. Так сталося, що до того часу тодішній керівник радгоспу «Авангард» Віктор Добрянський виявився настільки заповзятливим і рішучим організатором, що добився дозволу від адміністрації Овідіопольського району Одеської області на використання занедбаного кукурудзяного поля під торговий майданчик. Враховуючи розташування поля за відстанню від Одеси, новий ринок з чиєїсь легкої руки охрестили «7-й кілометр» (хоча спочатку ринок офіційно назвали за назвою однойменного радгоспу – «Авангард»), а саме поле, як його стали називати перші «поселенці» – «Поле Чудес», було заасфальтовано, огороджено, облаштовано традиційним ринковим обладнанням – металевими столами і навісами. За 25 років «сімка» розрослася на 4 умовно розділені за групами товарів майданчики, постійно ведуться реконструкції: заміна асфальту, вдосконалення системи відводу води, замість примітивних столів з'явилися просторі, навіть двоповерхові павільйони і магазини з кондиціонуванням.
Віктор Леонідович Добрянський, нині покійний, став засновником, президентом і головним акціонером Промтоварного ринку. Аж до 2010 року він брав активну участь у розвитку та вдосконаленні створеного ним унікального торгового об'єкта. Сьогодні власниками контрольного пакету акцій ринку є сім'я Добрянських. Тепер директор ринку - Гресь Олег Олександрович. Зарах хочуть зробити банкротом цей ринок, та команда нового очільника бореться за те, щоб він працював и приносив дохід державі та давав нові робочі місця. А от вдасться це зробити Олегу Олександровичу чи ні - це вже покаже час. Нову команду вже назвали "Гресь Олег та його команда".
Найбільша торговельна площадка в Європі
Унікальність «Сьомого кілометра» визнана іноземцями – одеський ринок не тільки найбільший об'єкт з інфраструктурою для оптово-роздрібної торгівлі промтоварними товарами в Україні, але і в Європі. З «сімкою» конкурують багато аналогів і в Україні, і в Росії: харківський Барабашово, Хмельницький ринок, московські Ізмайлово, Коньково, Любліно. Але поки що рекордний успіх «сімки» залишається неподоланим. Ні в одній з європейській країні взагалі немає аналогів ринку. Промтоварний ринок Одеси – це справжній мегаполіс з розвиненою та досконалою торгово-складський інфраструктурою, що є стартовим майданчиком для багатьох українських бізнесменів, які отримали на території Промтоварного ринку відмінну школу життя, азів комерції і віртуозного мистецтва продавати.