Роман американського письменника Фіджеральда "Великий Гетсбі", що попався мені в руки пару років назад, я так дочитати і не змогла.

Сам зміст можна назвати цікавим. Про "американську мрію"... сказати і якось коментувати не можу. Тому що таковою(американнкою) і уявити себе не можу.

Не дочитала через стиль написання.

Той стиль "красивого литературного языка" яким був написаний роман, в якийсь момент почав дуже дратувати.

Занадто вже він був солодко-піднесено-самолюбовно-красивим!!! 

Стрічку(фільм) яка вийша в 2013 році я теж так і не переглянула. Щось мене вже після перших хвилин перегляду відволікло...

З*явивась балетна постановка, про яку дуже багато говорили. Прем*ера в Києві відбулася в минулому році восени.

В цьму році подруга виципивши два квитки, запропонувала піти з нею.

Раз іти на балет -- потрібно прочитати книгу. Немає часу.

Берусь переглянути фільм з Дікапріо (http://www.kinopoisk.ru/film/463724/) і згадую!!! що то за продукт.

Як на мене, це той із дуже-дуже рідких випадоків, коли стрічка краще за книгу.

Після перегляду стрічки мене зачипила інша тема. Про яку теж йшлося в "Гетсбі". 

Це люди які ламають життя іншим. 

Які ламаючи, а потім як ні в чому не бувало, практично в ту ж мить і без сумління вже за непотрібності, викреслюють з життя ті зломленні ними ж долі. 

Балетна постановка (http://gatsbyballet.com/about/)виявилась ще в стотисч раз кращою!

Боже як мені сподобалось!!! Захоплююче!!!!

Особливо сподобалось як танцює артист балету COMPLEXIONS NEW YORK Кліффорд Уільямс!

Яка пластика!!! Який артистизм! Яке тілоооо!))