- Альо, пане Путін, то Мисько із Закарпаття. Телефоную, же ми тут вам офіційно війну декляруємо.

- Хорошо. Миша а у вас большая армия?

- Я, сусід Стефко, и всі шо тут в карти грали. То нас разом вісім.

- А у меня армия 100 тисяч людей

- Холера ясна, я зара вам віддзвоню

(за якись час)...

- Слава Ісу, пане Путін. Я вибачєю, але мусимося відмовити від тої війни

- Неужели? Очень жаль. А почему ви передумали?

- Ну ми тут посиділи за пару гальбами пива, між собою порадили і вздріли: же в нас маленький цвинтар. Де ми вас всіх закопаємо?