Жили собі, були собі чоловік і жінка.

Жили, як всі, і кожен по-своєму...

Підійшла якось річниця чергова весілля їхнього, дата некругла, але, погодьмось, знаменна.
Вибрав чоловік найгарнішу троянду і припер додому Вручив жінці,як має бути, а шо оратор був не надто,то тексту вчасно не вставив, хоча і прийшов тверезим, як цвяшок.

Отож вона й запитує його: "А шо то... Валентина?"
  Валентина вчора було, - відказав чоловік. і хотів було забрати троянду назад, але жінка не віддала

У вазу поставила.

І вже ввечері, на ліжку, позіхаючи, промовила: "Ааа, то ж було теє нині..."

І жили вони собі далі в мирі та злагоді