Замітки просто мои стихи

Замітки з міткою «просто мои стихи»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

А плохо то, что...

Как хорошо, друзья мои,
Что мы не тАм и не у власти.
Не предаем, не обещаем,
Не топчемся у трона...
И презираем волчьи их законы...

А плохо тО, что, вновь, не мЫ
Одерживаем вЕрх.
Не нАм они во слАву служат.
Они не любят нАс, не дружат.
Все лицемерят, обдирая нас...

И мЫ бредем толпОй не смЕлой.
РазобщенЫ, расстроены, ужасно...
И Этим лишний раз даЕм
Им пОвод победИть...
МЫ мАло верим в своЮ силУ...

А... напрАсно!!!

Изе...

Коментарі: 9

ничетакой ))

Фото...

08.04.11, 03:17
просто мои стихи

* * * А я цю жінку сам придумав... Як мрії віршами плелись. По-правді навіть і не думав... Що ми зустрінемось колись.

Чи то моя...стражденна доля... Таки всміхнулася мені, Чи може то...Господня воля... Дала цю зустріч навесні.

Життям вже биті, ми як діти... За руки міцно беручись, Зривали разом ніжні квіти... Щось там гадали...сміючись.

Десь у гіллі співала пташка... Джмелі над вербами гули, Була весняна справжня казка... І ми...щасливими були.

Ота вся гама кольорова... Таки зачарувала нас. Хіба закінчилась би мова?! Щоб не настав...прощання час.

Фотограф клацнув на останок... Лишивши згадку на віки. Про той казковий, дивний ранок... Де ми...на березі ріки.

А дні летять, нема зупинки... Купають скроні в сивині, І тільки з фото, мила жінка... Тепер всміхається мені.

Вона як...сяйво Прометея... У душу світить, не згаса. Прекрасна, ніжна Галатея... Моя незвідана краса.

Є в кожного різні святині... А я на цей образ дивлюсь, Звертаюся як до Богині... Чекаю на зустріч...молюсь.

Молюся всю ніч, аж до ранку... О, Господи...мій дорогий: Прошу...оживи з фото жінку... Як ту Галатею боги!!!

Бо хто його знає, чи вдасться... Зустрітися ще раз в житті. На фото...лишилося щастя... А двоє сердець...в самоті!!!

http://s17.rimg.info/f3ab2f86e3ab4f919c08903bdbdc3e9e.gif

Коментарі: 18

Samurayka

режим ожидания

Что же ты снова душу тревожишь?
Я отпускаю, а ты не уходишь,
Только в глаза посмотришь устало.
Мысли истерты,воздуха мало...

Снова к тебе, в кровь избиты коленки,
Ты же опять,словно выстрелом к стенке,
Словами своими меня убиваешь.
Бегу от тебя - а ты догоняешь.

Строгий ошейник врезается в шею.
Как же обидеть тебя вновь посмею?
Плавятся буквы,рот закрывая....
Как отпустить? Мне тебя не хватает!

Коментарі: 11