...причому на двох фронтах одразу...нарешті коханий показався лікарю і принаймі відомо що нічого особливо страшного (пневмонія ттт у наш час вже не вирок) з ним нема, хоча я і добряче перелякалася коли після явного покращення раптом вдруге вистрелила температура...і мій антивірусник наршеті виловив трояна який глючив інет - тому відміняється переустановка віндоуса, що не може не радувати...так що ще зовсім трохи і я нарешті опублікую літні фото та рецепти...

Вчора в приваті ледь стримувала себе від рвотного рефлексу. У дівчини яка мене обслуговувала були обгризені! нігті. Капітально так обгризені, до м"яса. Я б на місці банків вигляд рук співробітників які працюють з клієнтами теж включала в дрес-код. 

Вот чего-чего, а выражения "ты не врубилась" я от своей бабушки не ожидала)))

Хочу назад літо і 38 тепла...в лабораторії +12 і опалення включать невідомо коли, студенти і науковці вважаються самими морозостійкими категоріями...Дома рятує духовка і обігрівач, принаймі у кухні і кімнті можна існувати...
Трохи втомилює життя на два доми, не як сам факт такого життя, а те що ніяк не вдається налагодити ритм життя так щоб все встигати і при цьому не сильно напружватись...я знаю що я багато хочу, але так само знаю що це абсолютно можливо...проблема тільки в купі справ які відкладаються ще з літа і тепер їх гора лякає мене своїми об"ємами. Хоча якщо до неї таки взятися то виявляється що не все так погано...і справ там годинки на дві...
Вдалині маячить привид предзахисту, і якось я до нього надто пофігістично ставлюсь...Не можу сказати що я геть не готова, мені є з чим вийти і не посоромитись і мабуть це мене і розслабляє найбільше, але буде краще якщо вдасться завершити ще ряд досліджень, проведення яких нажаль не від мене залежить...а також дуже варто повторити для вірності ряд вимірювань...
Чогось майже зовсім закинула фотографію...може просто такий період...
З великим задоволенням перечитую Війну і Мир...
Майже кожні вихідні буваю на дачі...
Пішла на німецьку - з одного боку третя романо-германська мова то набагато простіше ніж перша, але є і свої проблеми, перш за все з читанням, хоча після двох занять висновки звісно робити ранувато. Обіцяють що за три місяці заговорю, подивимся...

У нас в під"їзді досі є такий атавізм як консьєржі. Їх функції чесно кажучи останнім часом стали зводитись до збору оплати, зборів "на похорони", та наглядом за міні-ринком (мешканці сусіднього села і мешканці будинку лишають їм на продаж городину і молоко)
 Сьогодні вони в черговий раз "порадували" нагальною необхідністю підвищити їм оплату. До 50 грн з квартири. Квартир 75.
З одного боку я розумію що пенсіонерам це приємна добавка до пенсії.
З другого - 600 грн/рік за абсолютно не зрозумілі послуги мене якось абсолютно не тішать. Тим більше що якщо поставити нормально домофони (зараз він проведений тільки до консьєржів) це окупиться за рік.
Але проблема в тому що ініціативна група мешканців - якраз ті самі пенсіонери, решта вдома тільки ночують...А один в полі не воїн, та і знайомитися з сусідами у мене анінайменшого бажання немає...Зробити морду цеглиною і не платити - буду висіти в списку злісних неплатників і не матиму молока :(

Львів як завше не підкачав, хоча і зустрів не надто привітно - дощиком. 

Але все було чудово - компанія ( ), погода, все складалось і лягало саме так як треба. Навіть гід на екскурсії сподобався, що для мене велика рідкість)))

Я, як виявилось таки орієнтуюсь у Львові, особливо у тих районах де жила) А ще розумію німецьку)

Всюди де хотіли побували, побачили друзів, посиділи в королівській ложі в Опері, побували в Гасовій Лямпі і Криївці, відкрили для себе чудовий заклад під назвою Крива Липа, з дуже смачними і дуже великими порціями...проїхались по "золотій підкові" і дуже вдало втікли 9 числа в Унів...

Унів це взагалі моя любов на все життя...я назавжди вдячна тій людині яка його для мене відкрила...це те місце де ти справді відчуваєш що ти приходиш до Бога...де релігія не є бізнесом і де ти кожною клітинкою відчуваєш спокій і благодать...Я не була там 5 років і дуже боялася що зараз знайду там чергову копію Лаври Києво-Печерської чи Почаїської...Але чи то віддаленість від цивілізації чи мудрість тих людей які керують Унівською Лаврою зберігають її саме такою якою вона має бути - відкритою до людей, спокійною, духовною...там нема служок і "сертифікованих екскурсоводів"...там нема розкладок з свічками, хрестиками і книжками...туди може прийти будь-яка людина, але приходять в основному ті хто знає куди їде, а не ставить галочку в екскурсійній програмі...Приходять щоб просто постояти в старовинній, але надзвичайно світлій церкві...щоб посидіти в тиші біля старовинних стін і під дзюркіт струмка і спів пташок задуматись про життя...

<a

Вчора довелося багато помотилятися по метро, тож традиційної газети не вистачило. Купила по старій пам"яті "Лізу" - як завжди заради рецептів і поржати зі сторінки психолога...почитала і стало сумно:

 - сторінки психолога нема

 - 99% статей - рекламні, причому відкрито рекламні

 - рецепти геть споганились. Колись, саме завдяки цьому журналу я здобула собі в родині славу великого кондитера - там друкувалися цікаві і надзвичайно вдалі рецепти які посіли почесне місце в моїй колекції. Цього разу (і це вже не вперше)  було три "тортики" з серії "Візьміть печиво і желатину і буде вам тортик який не треба випікати і від якого не товстішають"

 - про "модні" поради я взагалі мовчу - хто з магазинів більше заплатив то й модний...

 - наповал убив рецепт "коктейльної дієти", особливо "страшенно корисний" коктейль з кавуна і полуниці   Нє, я в курсі що у наш час можна легко купити одночасно кавун і полуницю, от тіки питання наскільки таке поєднання буде корисним якщо один з компонентів 100% привезений чорт-зна-звідки

 

Мої кошкоморди вже давно вивчили що означає дзвінок будильника. Перш за все це означає що я вже прокидаюсь і можна з чистою совістю пришвидшувати процес - наприклад з муркотом і підмявкуванням пострибати по мені чи потикатися холодним носом в обличчя, а потім всістися на грудях так що відкриваючи очі можна інфаркт вхопити
В основному побудкою займається Тімка, Гердана хіба може приєднатися до вільної боротьби у мене на спині
Проте сьогодні на будильник ніхто не зреагував. Я була здивована, але о 8 ранку мій мозок ще не прокинувся тому особливої уваги не звернула. Проте у ванну мене супроводжувала  лише Герда, а коронне місце на шафці під стелею пустувало. Коли я побачила нез"їдену вечерю я вже запанікувала і почала обшукувати квартиру, не розуміючи куди могла подітися кішка при закритих вікнах і дверях. В голові малювалися страшні сцени що вона залізла під ванну і їй там стало зле, пригадалася минулорічна епопея з падінням Герди з вікна...ані шурхотіння пакетом з кормом, ані звук відкриваючоїся консерви не допомогли, ніде анічирк, перевірила всі шафи і навіть під"їзд...нарешті вже поснідавши пішла на балкон струсити скатертину і почула мявкання в балконній шафі. Коли вона встигла туди залізти - незрозуміло, я її відкривала ще ввечері буквально на 2 хвилини аби взяти горщик для квітів, це ж треба бути такою шустрою любительницею пригод на свій чорний хвіст)))

Уууу, я зла...я дуже зла....
Прийшла я сьогодні у відділ кадрів зі стосом своїх папірців, а мені кажуть - а чого це вас по контракту одразу беруть? Не можна так...треба конкурс проходити (конкурс мені пройти не проблема, але ж можна було про це сказати в понеділок), ще й намагалися на мене наїхати тіпа я їм не сказала що я після аспірантури...послали в аспірантуру за направленням, а аспірантура каже - "А ми направлення тільки іногороднім даєм", коротше цирк на дроті...В решті решт прийшла інспектор нашого факультету, і все вирішила - оформила мене по строковому договору з майбутнім переходом на контракт по конкурсу...Я звісно розумію що мене таки візьмуть в решті-решт, тим більше що це вже узгоджено на всіх рівнях, але дістає оцей бюрократизм, а ще більше те що спочатку тобі голову морочать, а потім ще роблять винною

"Веселощі" почалися ще вчора з дзвінка нашого методиста, яка порадувала мене що я маю супроводжувати своїх другокурсників у яких я куратор на якись матч де вони будуть створювати масовку...На моє зауваження що у мене в цей час пара мені запропонували взяти і студентів з своєї пари...Після мого щирого обурення з приводу того де, коли і яким чином я муситиму цю пару відробляти методист таки погодилась обговорити це питання з деканом ще раз і, слава Богу вони таки додумалися що зривати заняття у пів-факультету то занадто і для супроводу вистачить одного замдекана...

Сьогодні я пожалкувала трохи що не погодилась піти на той матч, бо було щире бажання студентів поприбивати, особливо деяких. Хоч вже маю звичку до їх "перевірок на вшивість", але всеодно то добряче вимотує морально...

Для повноти щастя поламався блок живлення і спалив два діоди...Діоди то фігня - 5 хвилин роботи, а ось блок живлення прийшлось пошукати, бо співробітники лабораторії мають звичку все більш-менш пристойне обладнання розтягати по своїх кутках, а потім його фіг у них добудеш, хоча ремонтується воно саме під навчальний процес...Добре що якраз було начальство на місці...Але мені таки "сюрприз" зробили - виявилось що у блока живлення нема кабеля живлення і мені було запропоновано прикріпити два голі проводки, пофігу що якщо когось з студентів шарахне током відповідатиму я...Плюнула і пішла побиратися на кафедру - там мені швиденько дали потрібний кабель і цукерку і жити стало веселіше)))