От таланить мені на не зовсім нормальних поштарів, прямо карма якась...

Ранок, я собі прокидаюсь потихеньку, благо іти нікуди не треба...і тут дзвінок в двері, причому не просто раз подзвонили, а півхвилини тикали в кнопку. Коти з виряченими очима біжать під ванну, я з переляку злітаю з кроваті, лечу в ванну по халат, відкриваю двері (бо перша думка що щось сталось термінове - пожежа, потоп і т.д.), а там виявляється почтальйон принесла повторне повідомлення про посилку (це вони після минулорічної історії перестраховуються)...На моє абсолютно вічливе зауваження що навіщо ж так дзвонити, почтальйон почала мене вичитувати що якщо б я посилку забрала після першого повідомлення то вона і не приходила б, а коли я зауважила що перше повідомлення з"явилось в моїй поштовій скринці тільки вчора - взагалі перейшла на крик що я тільки й мрію їх, бідних-нещасних поштарів образити...Мені то набридло і я її вже не надто вічливо виставила за двері...

Мої чотири бакалаври мені представили повний набір оцінок - від трійки (читай де-факто двійки) з формулюванням "не рекомендуємо продовжувати навчання" до п"ятірки. Там де була трійка звичайна і четвірка я сподівлася на чотири і п"ять відповідно, але в першому випадку був провальний захист(, а в другому просто не поталанило, комісія причепилась до однієї невдалої цифри (каюся, я її проворонила) і в результаті знизила оцінку, хоча і сама робота і захист був на висоті. Ну і я була цього року відмічена як єдиний викладач, який написав чесні відгуки на роботи. Бо насправді якось дико коли людина виходить захищатись абсолютно "по нулях", а у відгуку стоїть "молодець, "відмінно"

Мені насправді цікаво яким місцем думають наші ОВІРИ і чи існують в нашій країні хоч якісь єдині правила транслітерації імен і фамілій. У нас в групі три Софії - у кожної з них ім"я пишеться по-іншому...А ще цікавіше коли у тата і у доньки фамілії пишуться по-різному. Або у однієї і тої самої людини в різних паспортах різні написання фамілії і імені...у керівника групи я знаю принаймі 4 варіації написання, зараз у двох діючих паспортах вони різні...

Заочники цього року були веселі. Для початку мої пари призначили на понеділок після Трійці. Тому особливої радості від того щоб пертися у вихідний в інститут я не відчувала, але що робить. На пару з"явилося пів-групи і то третина доповзла тільки десь на 12 (пара з 10). Група була якась дивна, у мене було стійке враження що мене ненароком перевели в університет Україна. Кожен другий, як вічливо кажуть "альтернативно наділений розумом". Друга половина групи довго за мною бігала щоб я призначила їм коли відробляти, але по факту вони виявились набагато більш нормальними і толковішими, зробили за годину все що треба, ще й як виявилось дещо знають про технологію і електроніку, принаймі більше ніж їх однолітки на стаціонарі

На п"ятницю у мене призначені останні хвости. Цього року їх ттт не багато, але зате беруть "якістю". Дуже налаштована одного красеня таки не пропустити. Мені їм читати ще принаймі три курси, причому набагато важчі ніж теперішній. Якщо людина вже зараз не в стані вивчити дві нещасні сторінки, то я собі уявляю що буде потім...

Відгук на роботу відмінника написати набагато простіше аніж на роботу трієшника. А ще складніше написати щось середнє...

В очікуванні власного захисту регулярно відвідую захисти по суміжним тематиками - подивитись як треба робити, як не треба. В результаті помітила цікаву закономірність - якщо людина виходить захищатись в діловому одязі - 99% захист буде блискучим, чітким і впевненим. Якщо ж дисертант виходить образно кажучи в джинсах - найймовірніше буде плавати і валитися

Прошлась я по магазинам в поисках шлепок-босоножек и поняла что в очередной раз мои вкусы и мода разошлись как в море корабли...но к этому мне не привыкать,...

Интересно другое - я отлично понимаю что качественная обувь дешево стоить не может (хотя логики в том что босоножки стоят столько же сколько и зимние сапоги я все равно не улавливаю) Я также понимаю что дизайнерская и брендовая обувь стоит еще дороже качественной. Но хоть убейте, я не понимаю каким образом два ремешка и подошва могут стоить 4000 грн.

Сьогодні звела до купи факти і зрозуміла що дівчина яка убилася стрибнувши з Дніпровських веж дочка одного з наших викладачів...і ми з нею шапочно знайомі...були...

Невже в 25 років людина не розуміла що самовбивство - не вихід...на батька страшно дивитись, за кілька днів постарішав років на 30...

Львів як завше не підкачав, хоча і зустрів не надто привітно - дощиком. 

Але все було чудово - компанія ( ), погода, все складалось і лягало саме так як треба. Навіть гід на екскурсії сподобався, що для мене велика рідкість)))

Я, як виявилось таки орієнтуюсь у Львові, особливо у тих районах де жила) А ще розумію німецьку)

Всюди де хотіли побували, побачили друзів, посиділи в королівській ложі в Опері, побували в Гасовій Лямпі і Криївці, відкрили для себе чудовий заклад під назвою Крива Липа, з дуже смачними і дуже великими порціями...проїхались по "золотій підкові" і дуже вдало втікли 9 числа в Унів...

Унів це взагалі моя любов на все життя...я назавжди вдячна тій людині яка його для мене відкрила...це те місце де ти справді відчуваєш що ти приходиш до Бога...де релігія не є бізнесом і де ти кожною клітинкою відчуваєш спокій і благодать...Я не була там 5 років і дуже боялася що зараз знайду там чергову копію Лаври Києво-Печерської чи Почаїської...Але чи то віддаленість від цивілізації чи мудрість тих людей які керують Унівською Лаврою зберігають її саме такою якою вона має бути - відкритою до людей, спокійною, духовною...там нема служок і "сертифікованих екскурсоводів"...там нема розкладок з свічками, хрестиками і книжками...туди може прийти будь-яка людина, але приходять в основному ті хто знає куди їде, а не ставить галочку в екскурсійній програмі...Приходять щоб просто постояти в старовинній, але надзвичайно світлій церкві...щоб посидіти в тиші біля старовинних стін і під дзюркіт струмка і спів пташок задуматись про життя...

<a

Прям якийсь місяць чудес)

Чудо перше - я потрапила на концерт Дольського. Якщо врахувати що востаннє він бував у Києві 6 років тому то мушу сказати що мені добряче поталанило. Чудовий гітарист, талановитий поет, просто людина яку приємно послухати...

Чудо друге - поїздка по замкам Поділля і особливо Меджибож

Чудо третє - мені зробили зразки які я чекала з минулого червня. Я аж не повірила, доки пальцем не потрогала))) Тепер арбайтен-арбайтен і ще раз арбайтен, бо до канікул лишилося всього нічого, а предзахист мені кров з носу треба пройти до літа

Сижу в метро і тихо угораю над книжкою, деколи пофиркуючи коли вже не можу стриматись (кому цікаво книжка оця), поруч фіфочка з виразом обличчя "гамно під носом" не витримує, відривається від глянцю і видає розумним голосом "Дєвушка, в вы знаете что от смеха морщины возникают"

Я не знаю хто придумав що зморшки це погано. Точніше що будь-які зморшки це погано. Звісно, коли людина все життя кривила носа і похмуро дивилась на світо то її зморшки збережуть цю маску і нічого красивого в цьому нема. Хоча як на мене рівна застигла маска без зморшок яку так рекламують у якості еталона краси косметологи - то ще страшніше...

Але є бабусі по яким видно що вони все життя посміхались. І їх зморшки їх прикрашають, бо вони зберігають усмішку а не незадоволення. І мені щиро жаль тих "красунь" які бояться сміятись, вважаючи збереження "краси" то є головне в житті людини...Краса - це всього лише обіцянка щастя (с) і жертвувати щастям заради збереження краси це всеодно що зберігати велику купюру, чекаючи слушної нагоди її витратити. Нагода може і не прийти а купюра - знецінитись...

 

   

....Когда вокруг тебя одни и те же люди - то вроде бы само собой получается, что они входят в твою жизнь. А войдя в твою жизнь, они через некоторое время желают ее изменить. А если ты не становишься таким, каким они хотят тебя видеть, обижаются. Каждый ведь совершенно точно знает, как именно надо жить на свете.

Только свою собственную жизнь никто почему-то наладить не может....