Дивно... Як мені остогиділо оце слово! Дивно... І немає тут нічого дивного! На дворі зима, 29 грудня... А все має такий вигляд, наче сьогодні весна, приблизно березень, кінець березня... Вже майже місяць... майже місяць, як я хворію... Не виходжу з дому і тільки спостерігаю світ крізь вікно. Та що там побачиш: той самий будинок, ті самі люди у вікнах навпроти, те саме небо... Хоча ні, небо весь час змінюється. Воно стає інакшим, не таким, яким було до сьогодні. Мабуть, то єдиний його дар...

Читати далі...