Навіщо мови нам чиїсь? Лише одну я поважаю! Цією мовою колись Уперше я сказав: „кохаю”... Я нею, рідною, моїй Завжди звертаюсь до дитини, До бюрократів і повій, До пересічної людини. І батько нею мій читав Мені казочки чудернацьки... Я перший іспит нею склав Колись, в часи свої юнацькі... Чого ж ви, курвы, придовблись До мене, як вороже військо? За те, що розмовляю скрізь Своєю мовою – російськой??? Напечатано с разрешения автора