Розмежування людей на онкохворих та психічнохворих дозволило цій дряні в суддівських мантіях підігрувать подонкам психіатрам Сватівської обласної психіатричної лікарні.

В Україні є сумною традицією захищати права людини судом, а не самосудом. Тому поліцейські поміщують в Сватівську обласну психіатричну лікарню людей, які мають затруднення у взаємостосунках із владними органами чи в сім'ї, чи вже перебували на обліку у психіатра. А психіатри, такі як В'яльдіна чи Семеряжко, чи Ямпольська фальсифікують документи психіатричного огляду, оговарюючи людину в наявності затьмарення свідомості чи порушення пам'яті чи порушення емоцій. Для цього вони вживають словосполучення "тяжкий психічний розлад". І такі сфальсифіковані документи подають засранцям в Сватівський районний суд. 

Де суддя із судовими засідателями-придурками поза всяким розумним сумнівом бачать, що людина при своєму розумі, усвідомлює де вона знаходиться, як її звати та коли вона народилася. Ця дрянь суддівська бачить, що людина не кидається із агресивною поведінкою, але виносить судове рішення продовжити госпіталізацію ще на 6 місяців в Сватівській обласній психіатричній лікарні-розсаднику беззаконня та катувань в Луганській області. Такою дрянью були суддя Гашинський та інші.

Після отримання рішення про примусову госпіталізацію людини подонки-психіатри заколюють людину аміназином, клопіксолом депо  до стану овоча, коли вона спить беспробудним сном і не має інших емоцій крім страждань від жорстокого поводження.

В Луганському апеляційному суді не можливо навіть теоретично оскаржити не справедливе рішення, бо "підсудний" не здатний заставити виконати закон, який забезпечує право людини на психіатричний огляд комісією лікарів-психіатрів не Сватівського району Луганської області. Для можливості оспорити висновок,  що людина має таке порушення психіки на момент огляду, що є небезпечною для оточуюючих.

Тому дрянь-Сватівський районний суд є благодатним грунтом для періодичного утримання в Сватівській психушці людей, яким вже сфальсифікований титул недієздатного, тобто людини другого сорту, отброса суспільства. Ці подонки-психіатри, як наприклад Ямпольська, ясно бачать, що у їхнє відділення привезли "недієздатного психа для отримання підтримуючого лікування", але людина веде себе нормально, адекватно, із розумінням хто вона і де вона, яка вміє за собою ухажувати та робити достатньо прості речі, щоб вважатися дієздатним. Проте нічого не роблять, щоб повернути статус дієздатного такій людині. Не навчають як звернутися до опікуна із вимого переглянути судом і скасувати титул недієздатного, як на пряму звернутися в суд, в апеляційний  суд, в Верховний суд, щоб застивити це дерьмо, яким являється Сватівський районний суд Луганської області, наприклад, провести судове засідання із питання поновлення статусу дієздатної особи в людини. Представницею такого дерьма була суддя Гашинська, яка "упражнялася" у фальсифікації титулів недієздатного людям.

Прикладом людини, яку Ямпольська утримувала у званні "недієздатного", був Саша Дядик. Вже покійний. Бо його вбили психіатри неперервним заколюванням психотропними речовинами за те, що в нього дуже багато років тому був конфлікт із батьком-міліціонером, який закінчився сумно для батька. Заколювали аміназинам до такого ступеня, що в нього ягодиці гнили. А юридичної грамотності в хлопця було недостатньо та і руки трусилися од нейролептиків до такого ступеня, що він не міг самостійно написати звернення до безстижого дерьма-Сватівського районного суду з приводу захисту своїз законних інтересів.