Педагогів нашої школи постійно хвилює питання про те чому багато учнів школи погано вчаться. Адже на поставлене запитання може бути багато відповідей.

      Однією з головних причин є невміння вчитися. Саме це невміння перетворює навчання в бездумне зубріння, робить його важкою працею.

       Рівень розумової праці учнів визначає результати навчання: якість знань і вмінь, що формуються; пізнавальну активність і розвиток їхнього мислення, творчих сил; продуктивність навчальної праці і залежний від неї рівень навчального навантаження.

      У процесі навчання формуються міжпредметні навчально - пізнавальні прийоми, що застосовуються під час вивчення всіх дисциплін.

       Для успішної роботи з формування мислення учнів необхідно навчити їх оволодіти "азбукою розумової праці". Це такі прийоми:

- аналіз і виділення головного;

- порівняння; 

- узагальнення й систематизація знань; 

- визначення й пояснення понять; 

- конкретизація; 

- доказ і спростування; 

      Застосовувати прийоми розумової діяльності допомагають правила виділення головного:

- уважно прочитати текст; 

- подумати, про що йдеться в цьому тексті, що говориться; 

- розподілити текст на смислові частини; 

- визначити, які слова є найбільш важливими в кожній частині; 

- використовуючи ключові слова , сформулювати головні думки.

     Під час пояснення нового матеріалу ми повинні навчити учнів стежити за логікою викладання, за змістом, прийомами роботи вчителя, тоді учням буде легше самим будувати свою відповідь.

     Важливо навчити учнів порівнювати той чи інший об’єкт: 

- визначити мету порівняння; 

- проаналізувати життєві факти і явища. 

- скласти план порівняння; 

- знайти відповідно до мети спільне або відмінне.

         Основна мета реформи школи – підвищення якості навчання , де необхідно формувати навчально – пізнавальні здібності на теоретичному рівні.

          Головні ознаки теоретичного рівня формування вміння вчитися.

Теоретичний рівень, дозволяючи досягти усвідомленого засвоєння методів навчання, тим самим забезпечує можливість їхнього використання в новій навчально – пізнавальній обстановці. Це наприклад уміння рецензувати відповіді своїх товаришів.

          Формування інтелектуальних прийомів на теоретичному рівні стимулює більш інтенсивний розвиток загального мислення. При цьому посилюються інтереси учнів до навчання, який служить, як відомо, могутнім засобом його мотивації. Для учня може стати цікавою лише така робота, яку вона навчиться добре робити і яка внаслідок цього приноситиме їй радість успіху.

          Інтерес у школярів може викликати не лише матеріал, що вивчається, але і сам процес оволодіння знаннями і уміннями, якщо цей процес здійснюється свідомо й результативно.

           Ми допомагаємо учням оволодіти науковою організацією своєї праці і тим самим домогтися значного підвищення її продуктивності. А це – основний шлях до ліквідації перевантаження учнів. Сьогодні відомо, що втомлюються більше від того, що працюють невміло, аніж від того, що працюють багато.

          Якщо учень не володіє загальними уміннями розв’язувати математичні задачі, на підготовку до уроку в нього, звичайно, піде набагато більше часу, аніж в учня, який володіє таким умінням.

        Велика увага приділяється сьогодні роботі з книгою та іншими джерелами інформації. Учень повинен володіти такими уміннями: складанням плану читання й пошуком потрібної літератури у бібліотеці; різними способами читання; осмисленням змісту книги з допомогою загальних прийомів мислення; умінням робити різного виду записи по ходу читання; був обізнаний з основними видами літератури _ художньою, суспільно – політичною, науково – популярною, довідковою; регулярно читав періодичні видання.

          Учні повинні також навчитися слухати й осмислювати усну інформацію, яка пропонується їм, користуватися технічними засобами інформації.

          Головними складовими елементами культури усної й письмової мови є: уміння відповідати на питання і ставити їх; логічно викладати матеріал, що вивчається; використовувати різні типи мовлення – опис, розповідь, роздум; виступати з доповідями або короткими повідомленнями; брати участь у дискусії; виконувати різні письмові роботи; робити короткі записи основного змісту інформації – простий і складний план, тези, конспект, реферат, графічні форми запису. 

        Потрібно виділити ще одну , особливо важливу групу – загальні навчально – інтелектуальні уміння; мотивація своєї навчальної діяльності; уважне сприймання інформації і використання раціональних прийомів її запам’ятовування, осмислення материалу й виділення в ньому головного; вирішення пізнавальних, у тому числі проблемних, завдань; самостійне виконання вправ.

        З навчально – інтелектуальних умінь для підвищення ефективності розумової праці найбільш необхідним є виділення головного в матеріалі, що вивчається.

      Учень, який не володіє таким умінням, з однаковою наполегливістю намагається вивчити й основні теоретичні положення і приклади, що конкретизують їх, факти, цифри. У результаті навчальний матеріал недостатньо усвідомлюється і погано запам’ятовується. Для формування уміння виділяти головне потрібне: 

- пояснити учням значення й критерії  виділення головного: 

- навчити способам здійснення цієї розумової операції; 

- пояснити шляхи її удосконалення у ході наступної роботи; 

- навчити користуватися даним прийомам учнів у їхній творчій діяльності.

            Уміння виділяти головне підводить учнів до оволодіння більш складною пізнавальною операцією – розкриттям суті явищ, що вивчаються.

        Важливим навчальним прийомом є формування висновку. Учні повинні не тільки засвоювати висновки, що даються в підручнику, але і вміти самостійно їх робити, висувати свої аргументи.

       Уміння вчитися залежить від того, наскільки ефективно може учень працювати з підручником.

        Необхідно проводити в усіх класах і з усіх предметів уроки, спеціально спрямовані на навчання умінню працювати з підручником.

        Кожен учень загальні прийоми роботи з книгою формує в єдності зі специфічними прийомами, необхідними для вивчення навчальної літератури з його предмета.

       Основним плацдармом розвитку розумових здібностей учнів є процес навчання. Але  культуру розумової праці входить багато питань, вивчення яких неможливо ввести у зміст навчального процесу.