Згадалось давнє...
Десь на початку 90-х полетіли ми у Київ на авіадіспетчерський тренажер,
до 10:30 відробили своє завдання – і нас відпустили "на всі 4 сторони".
Йдемо ми вчотирьох... там пивка хльобнемо, там горілочки...– а до
вечірнього літака на Луганськ більше 8 годин... А тут весна, горобці
цвірінькають у калюжах, сонечко світить – ой, красота-а-а...

Проходимо біля Бессарабського ринку.., попереду бабуся штовхає
перед собою візок-платформу з величезною 50-літровою "общєпітовською"
кастрюлею, її кришка дуже голосно дзвенить-гремить на вибоїнах у льоді...

Тільки-но ми її обігнали метрів на 2-3 – як чуємо, десь вгорі ШУРХ,
і одразу ж за нами БАМ!-ТРАМ-ТАРАРАМ!
Оглядуємось: стоїть бідна бабуся, бліда як смерть.., і тихо мліє,
закотивши очі і клякаючи на коліна – у її кастрюлю поцілила величезна
БРИЛЯКА ЛЬОДУ З ДАХУ – вона відкинула кришку метрів на 10 вбік –
і якраз помістилась вся у кастрюлю...

Ми переглянулись – як же нам всім повезло, що ми вже ПРОЙШЛИ те місце,
а бабуся – лише пару кроків НЕ ВСТИГЛА ДІЙТИ до своєї смерті...