Житловий Кодексу України: Ініціатори законопроекту -  Рибак В.В., Попов О.П. (київський градоначальник).

В наслідок ухвалення у 1992 році відверто популістського Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", багатоквартирні будинки з правової точки зору перетворилися на сукупність окремих квартир, відірваних як від будинків у цілому, так і від земельних ділянок, на яких ці будинки побудовані. І це при тому, що з 1989 по 1992 рік в Україні діяла юридично досконала (за винятком неврегульованого в ній «земельного питання», бо в 1989 році права приватної власності на землю не існувало як такої) Постанова Ради Міністрів СРСР від 19 травня 1989 р. N 142 «Про затвердження Положення про продаж громадянам у власність квартир у будинках державного і громадського житлового фонду, їх утримання і ремонт». Постанова передбачала: - Викуп (а не безкоштовна роздача) квартир за залишковою вартістю; - Видача правовстановлюючих документів, у яких квартира визначалася не як об’єкт, який "висить у юридичному повітрі", відірваний від будинку в цілому, а як ідеальна частка всього домоволодіння; - Замовлення в органах технічної інвентаризації плану всього будинку; - Утворення товариств індивідуальних власників квартир для ефективної експлуатації будинків на основі колективного управління; - Покладання на власників квартир всіх обов’язків з утримання, поточного і капітального ремонту будинку і прибудинкової території пропорційно до розміру житлової площі їхніх квартир. Проте в 1992 році безмозкі популісти-депутати, нездатні бачити щось далі своїх корумпованих носів, вирішили, що виділяти частки, інвентаризувати і взагалі - робити з людей ЕФЕКТИВНИХ ВЛАСНИКІВ, а не жертв патерналізму держави - це довго і нудно. А тому - простіше роздати власність (і дуже дорогу!) людям, абсолютно непідготовленим до того, щоб не те що нести за цю власність належну відповідальність, а навіть просто усвідомлювати себе власниками. У підсумку, багатоквартирні будинки залишилися фактично "безгоспними" - тому що сукупність "недовласників", що живуть в своїх квартирах, аки "в хатах з краю", ніяк не може бути колективним власником ВСЬОГО багатоквартирного будинку ЯК ЦІЛІСНОСТІ. Адже Будинок (навіть найпримітивніша хрущоба) - це складна інженерно-технічна споруда, напхана комунікаціями, підключеними до централізованих систем водогону, каналізації, опалення і т.д. А для обслуговування всього цього господарства, зрозуміло, необхідні спеціальні знання. [ Читати далі ]