хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «золотий фонд української пісні»

Співає Тріо Маренич

Згідно з легендою, тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті ВІА, в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що філармонія швиденько оформила їх самостійною творчою одиницею... [ Дивитися далі ]

Іван Козловський

Іван Козловський назавжди залишиться неповторним Голосом українського етносу.

[ Читати далі ]

Квітка Цісик - історичне повернення

Інтерв"ю з Квіткою Цісик, записане у Нью-Йорку 1992 року частина 1 [ Читати далі ]

Тріо бандуристок Укр. радіо. Концерт 1976 року.

Пісня – душа народу, а слово – душа пісні... Це якнайкраще поєдналось у творчому доробку відомого колективу – тріо бандуристок Українського телебачення і радіомовлення, Народних артисток України Алли Шутько, Світлани Петрової та Антоніни Мамченко.

З весняними квітами, вже далекого 1973 року, почалося творче цвітіння наймолодшого тріо бандуристок, які тільки-но закінчили Київську державну консерваторію ім.. П. І. Чайковського. Це був початок складної, але цікавої і натхненної праці у пошуку свого творчого обличчя, оригінального репертуару. Співдружність з відомими композиторами, які часто доручали колективу перше виконання своїх творів, концертна діяльність, виступи у теле- та радіо-ефірах, участь у конкурсах та фестивалях, де неодноразово здобували звання Лауреатів, примножили виконавську майстерність самобутнього колективу.

[ Дивитися далі ]

Іван Козловський - Різдвяні Колядки



Цей відеоролик є додатоком до замітки про Івана Козловського, яку я публікував тут раніше

Співає Анатолій Солов'яненко №2

Продовження. Перший випуск був тут 

Не щебечи, соловейко Слова: Віктор Забіла; Музика: Михайло Глінка Не щебечи, соловейко, На зорі раненько, Не щебечи, малюсенький, Під вікном близенько. [ Дивитися далі ]

Валерій Маренич: «Життя ніколи багато не буває». Концерт 2009 р.

Розмова з кореспондентом газети «Голос України» від 21 січня 2011 року.

— Валерію Петровичу, яким був для вас минулий 2010 рік? — Йду в ногу з часом, в Інтернеті відкрив персональний сайт. Випустив диск «Без адреси». Виступав із концертами в Борисполі, Броварах, Раві-Руській, Нововолинську і ще в десятках міст України, всіх не злічу. 18 вересня виступив на майдані Незалежності в Києві. — 65 років — це багато чи мало? — Як на мене, життя ніколи багато не буває. А щодо нас, артистів, ми завжди в русі й серед людей, тому, мабуть, не помічаємо цих літ. Нібито є законопроект — підвищити пенсійний вік чоловікам, а я сам собі цей поріг збільшив, літ до 80. Не сиджу склавши руки, щодня працюю, репетирую і, звичайно, готуюся до зустрічі з глядачами. — Як склалась доля інших учасників «Тріо...» — Антоніни та Світлани Мареничів? Чи підтримуєте з ними стосунки?

— Мабуть, як Україна мріяла про самостійність, так і кожен артист мріє про сольні виступи. З 2005 року і я, і Антоніна виступаємо поодинці. Спілкуємося, аякже — маємо сина Богодара. В Антоніни прекрасний голос, записує нові пісні, сама пише слова. — А Світлана? — Живе в Луцьку, але, наскільки знаю, пісенними справами не займається. [ Дивитися далі ]

Сторінки:
1
2
4
попередня
наступна