Никто не знает, как мне ***ово.Янка ДягилеваВеди рядок за обрій, виднокрай,Радій, як світлофорить жар майорів,Оспівуй спокій квітів і не дбайЩоб хтось проник в душі таємні схови.Всім байдуже, чи ти на самоті,Чи осінь патріарха, ніч імперійВсередині. Слова рви саме ті,Щоб їх букет був краще біжутерійБуденних жертв, сумної прози вправ,Що серед рим шукають люди? Свята!Легені вільним подихом розправДе в думах виноград, часник і м’ята.Пообіцяй сп’яніння, зелен хміль,Заводь пташок рипучі геть...
Читати далі...