Продовження. Перший випуск був тут 

Не щебечи, соловейко Слова: Віктор Забіла; Музика: Михайло Глінка Не щебечи, соловейко, На зорі раненько, Не щебечи, малюсенький, Під вікном близенько. [ Дивитися далі ]

Із-за гори кам'яної (Українська народна пісня) Ой, з-за гори кам'яної Голуби літають, Не зазнала розкошоньки, Вже й літа минають. Запрягайте коні в шори, Коні воронії, Та й поїдем доганяти Літа молодії. Доганяла літа свої На клиновім мості, Ой верніться літа мої, Хоч до мене в гості. Не вернемось, не вернемось, Бо нема до кого, Та й не вміла шанувати, Як здоров'я свого.

Пісня рибалок (співають Олександр Хвиля та Микола Яковченко) Пісня про рушник (Співає Олександр Таранець, в кадрі - актор В.Рудий)

Фільм цілком можно подивитись тут: http://www.ex.ua/view/995276

Розмова з кореспондентом газети «Голос України» від 21 січня 2011 року.

— Валерію Петровичу, яким був для вас минулий 2010 рік? — Йду в ногу з часом, в Інтернеті відкрив персональний сайт. Випустив диск «Без адреси». Виступав із концертами в Борисполі, Броварах, Раві-Руській, Нововолинську і ще в десятках міст України, всіх не злічу. 18 вересня виступив на майдані Незалежності в Києві. — 65 років — це багато чи мало? — Як на мене, життя ніколи багато не буває. А щодо нас, артистів, ми завжди в русі й серед людей, тому, мабуть, не помічаємо цих літ. Нібито є законопроект — підвищити пенсійний вік чоловікам, а я сам собі цей поріг збільшив, літ до 80. Не сиджу склавши руки, щодня працюю, репетирую і, звичайно, готуюся до зустрічі з глядачами. — Як склалась доля інших учасників «Тріо...» — Антоніни та Світлани Мареничів? Чи підтримуєте з ними стосунки?

— Мабуть, як Україна мріяла про самостійність, так і кожен артист мріє про сольні виступи. З 2005 року і я, і Антоніна виступаємо поодинці. Спілкуємося, аякже — маємо сина Богодара. В Антоніни прекрасний голос, записує нові пісні, сама пише слова. — А Світлана? — Живе в Луцьку, але, наскільки знаю, пісенними справами не займається. [ Дивитися далі ]

Пісня – душа народу, а слово – душа пісні... Це якнайкраще поєдналось у творчому доробку відомого колективу – тріо бандуристок Українського телебачення і радіомовлення, Народних артисток України Алли Шутько, Світлани Петрової та Антоніни Мамченко.

З весняними квітами, вже далекого 1973 року, почалося творче цвітіння наймолодшого тріо бандуристок, які тільки-но закінчили Київську державну консерваторію ім.. П. І. Чайковського. Це був початок складної, але цікавої і натхненної праці у пошуку свого творчого обличчя, оригінального репертуару. Співдружність з відомими композиторами, які часто доручали колективу перше виконання своїх творів, концертна діяльність, виступи у теле- та радіо-ефірах, участь у конкурсах та фестивалях, де неодноразово здобували звання Лауреатів, примножили виконавську майстерність самобутнього колективу.

[ Дивитися далі ]

Згідно з легендою, тріо Мареничів виникло досить випадково - якось на концерті ВІА, в якому вони співали, в провінційному будинку культури зник електричний струм... Акустичний концерт був настільки вдалим, що філармонія швиденько оформила їх самостійною творчою одиницею... [ Дивитися далі ]

Літньої ночі (К.Стеценко - О.Олесь) Дихають тихо акації ніжні, Злегка колишуться в сутіні срібній, Дивляться мовчки на місяць, на зорі, Дивляться в світ, ним ясним зачаровані... Чом я, скажіть, не акація ніжна, Нащо думки мене спалюють, мучать?! Чом я не можу забутись остільки, Щоб лише міг я дивитись і дихати?..

[ Дивитися далі ]

Є в Україні знаменита родина Петриненків. Тарас та його мама — Діана Петриненко. Володарка рідкісного сопрано, солістка Київської філармонії та Державної хорової капели «Думка», свого часу вона об’їздила з гастролями весь колишній Союз. Лауреатка різноманітних премій, конкурсів, у тому числі міжнародних. Уже кілька десятиліть пані Діана викладає вокал у Національній музичній академії.

Відповідальність за легкість вдачі, жартівливість та життєрадісність співачка перекидає на астрологічного Водолія. «Отакі вони...» — жартує.

[ Читати далі ]