Після пригод в Приватбанку йшла в свій основний банк перевипускати картки з деяким острахом. Бо два роки туди вже не заглядала, раптом вони за цей час спаскудилися до рівня Привату.
Але, слава Богу, там все ще зберігся "кам'яний вік" у вигляді нормальних письмових договорів у двох екземплярах, іменних карток та анкет без питань про склад сім"ї, наявність нерухомості та рівень доходу.

Вся процедура з очікуванням в черзі (переді мною було дві людини) зайняла у мене хвилин 40-45. Саме обслуговування - хвилин 25, при тому що мені перевипускали дві картки різного призначення і переводили рахунки на нове прізвище. І ніяких підвисаючих програм і "підійдіть пізніше"

За тиждень отримаю іменні картки які активуються мною самостійно шляхом простої перевірки балансу в банкоматі. Без фотографій, смс, взаємної активації карток і решти лабуди.

 
Одна картка спеціально зроблена для інтернет-платежів, має додаткові параметри безпеки і відокремлена від основного рахунку. І я нею можу платити будь-де в інтернеті так само як приватівською, тільки не переймаючись тим що хтось знаючи мій номер мобільного може перетягти на себе управління нею, а тим більше зарплатним рахунком.

Коротше кажучи якщо мені ще хтось скаже що Приват банк - нормальний банк і в інших банках так само - покручу пальцем у скроні.

Свій банк не називаю, бо ще вирішать що то є реклама

Кілька років тому у нас на факультеті стався дикий випадок - один зі студентів пирнув ножем одногрупника. Жертва вижила, нападника  осудили до кількох років (не знаю точно на скільки) і, звісно, відрахували з вузу...
Цього року він прийшов відновлюватись...і за законом вуз має його прийняти назад...Звісно зараз деканат перериває закон у пошуках приводу для відмови, але всі в шоці...
Чисто гіпотетично він вже поніс покарання, має право на другий шанс і все таке, але хто в здоровому глузді пустить його до студентів...і як потім дивитись в очі батькам, якщо він вдруге вирішить конфлікт тим же методом...

Зі злого:
 - писали сьогодні на засіданні кафедри диктант про те як у нас покращилось життя заяву про відпустку за власний рахунок...отаке от у нас "покращення вже сьогодні"...Табачник таки найшов як помститись...
 - пішла в банк, хотіла заплатити за конференцію в Пітері. Комісія за платіж більша самого платежу...прийшлось писати дядьку в Москву і з ним домовлятись, бо переслати йому гроші поштовим переказом виходить в кілька разів дешевше...
 - після захистів магістрів одна з секретарок видала "Що, невдячні у тебе студенти?", я зі щирим здивуванням запитала "Яким чином мені мають віддячувати?". Виявилось це був закид з приводу того що хлопці не "накрили галявину" після захисту, "А от на інших кафедрах навіть заочники накривають...". Таке враження що людина з голодного краю...так, є традиція  що випускники святкують захист разом з викладачами, але це не обов"язково, не завжди виходить у групи домовитись про час, зрозуміло що на старших курсах всі працюють, а у викладачів робочий день коротший. А вдячність можна висловити і просто підійшовши і подякувавши, цього більш ніж достатньо і це набагато приємніше бо зрозуміло, що така подяка справді щира.

З хорошого:
 - магістри у нас цього року справді умнічки. За два дні - одна четвірка. І у багатьох роботи такі що трохи додати і буде повноцінна дисертація, та і захищаються вони на рівні.
 - таки пробилася у приймальну на серпень, так що цього року відстріляюсь і можу на кілька років забути про цей дамоклів меч.
 - з післязавтра я у відпустці, аж до кінця липня. А потім ще буде 10 днів у вересні

З веселого:

Як же я ненавиджу зимовий час...вкупі з "англійською зимою" яка трималася майже весь грудень цього року він мене ледь не доконав. Якби жила сама то точно забила на все, полізла б знов гратись онлайн і плутала день з ніччю...А так хоч- не-хоч, а мусиш лягати опівночі і вставати о 8, прибирати в хаті і готувати їжу)))
І от нарешті прийшла зима, пройшло сонцестояння, день повернув на весну і тепер щодня додаватиметься трохи світла...а там і до квітня не далечко...Сьогодні нарешті скачала саундтреки до "Буч Кесседі і Санденс Кід", я їх мурличу вже третій день (сам фільм так собі, а от музика просто чудова) і стало взагалі чудово і працюватися і хазяйнуватися
Ну а окрім цього завершальна вичитка дисера на пару з дідом, сесія (в цьому семестрі у мене 7 груп, застрельте мене, бо скоро сама пристрелюся) і наближення Нового року, яке я щось взагалі не відчуваю...

В середу їду собі спокійно на четверту пару, тут дзівнок "Тетяна Юріївна, ви де? у нас пара вже годину назад почалась"

Виявляється я переплутала розклад, у мене мала бути і третя і четверта пара...добре група толкова, не розбіглись, одну пару я таки їм провела...

Начальство посміялось, сказало "З ким не буває" і порадило поставити будильники в телефон...що я і зробила)))

 

 

Ранок почався о 5 з багатоповерхових матів місцевої божевільної. Цікаво, чому хворі і старі завжди так рано прокидаються?
Хоча деяким чином вона мені сьогодні помогла - не маючи змоги заснути я покрутилась і встала незвично рано. І тому вийшла з дому хвилина на 15 раніше ніж потрібно. З тим що робилося сьогодні зрану в метро це дуже виручило. Хоча я дивом увіпхалася у перший же потяг він застряг в тунелі за Арсенальною. Капітально так застряг, хвилин на 15-20. З цього приводу також цівкавить питання чому стрибати під потяги в нашому метро також прийнято зрану, якраз в годину пік?
Якимось дивом я таки пережила те стояння в тунелі навіть без запаморочень, хоча задуха була просто нереальна - людей як оселедців і жодного руху повітря. Вискочила на Хрещатику і вирішила більше не спокушати долю, а добиратися до місця іншою дорогою. Навіть не спізнилася.
Третім пунктом понеділка був непрацюючий обмін валют в візовому центрі посеред глухої подільської промзони і прогулянка на кілька кварталів у його пошуках.
Ну і нарешті для повноти щастя десь встав трамвай і очевидно закрив собою і маршрутки. Ризикувати з метро вдруге не хотілось, тож прийшлось топати до Кирилівської церкви.
На цьому пригоди закінчились і почалися більш-менш нормальні будні :)
А що вам приніс цей понеділок?

Як же мене дістала ця телефонна реклама інтернету....Я розумію, що це чудово, коли будинок підключений до надцяти провайдерів і є конкуренція та вибір, але їй Богу мене вже дістало що щотижня мені щонайменше двічі-тричі дзвонять "продажники" різних компаній...Хоча в більшості випадків ми з ними прощаємося щойно вони представляються...

Перший раз мене довели до коли мені двічі за тиждень подзвонили від мого ж провайдера. Я психанула, подзвонила в підтримку і попередила що ще один такий дзвінок і я від них принципово відключусь. Ніби помогло, ттт...

Сьогодні довели вдруге:
- "Це квартира родини Х"
- "Да, з якого питання ви дзвоните?"
- "З дуже важливого, яке стосується всіх мешканців вашого будинку. Як мені до вас звертатись?"
- "Тетяна, що за питання, все-таки?"
- "Я представник компанії Київстар, ваш будинок підключений до нашої мережі Домашній Інтернет"
- "Мене це не цікавить, до побачення"

Через хвилину - знов дзвінок
 - "Тетяна, ви ж мене навіть не вислухали? Хто у вашій родині відповідає за підключення інтернету? "
 - "Я, інтернет у мене підключений, мене не цікавить підключення до інших провайдерів, і ви зараз витрачаєте мій час, він, між іншим, грошей коштує"
 - (в"їдливо) "І скількі ж грошей він коштує?"
 - "Достатньо багато щоб після наступного дзвінка я звернулася у вашу службу підтримки зі скаргою на нав"язливу рекламу"

Є у мене якась внутрішня чуйка що ця пані таки пробуватиме дзвонити ще раз щоб попасти на якогось іншого члена родини...ги-ги...

Мої чотири бакалаври мені представили повний набір оцінок - від трійки (читай де-факто двійки) з формулюванням "не рекомендуємо продовжувати навчання" до п"ятірки. Там де була трійка звичайна і четвірка я сподівлася на чотири і п"ять відповідно, але в першому випадку був провальний захист(, а в другому просто не поталанило, комісія причепилась до однієї невдалої цифри (каюся, я її проворонила) і в результаті знизила оцінку, хоча і сама робота і захист був на висоті. Ну і я була цього року відмічена як єдиний викладач, який написав чесні відгуки на роботи. Бо насправді якось дико коли людина виходить захищатись абсолютно "по нулях", а у відгуку стоїть "молодець, "відмінно"

Мені насправді цікаво яким місцем думають наші ОВІРИ і чи існують в нашій країні хоч якісь єдині правила транслітерації імен і фамілій. У нас в групі три Софії - у кожної з них ім"я пишеться по-іншому...А ще цікавіше коли у тата і у доньки фамілії пишуться по-різному. Або у однієї і тої самої людини в різних паспортах різні написання фамілії і імені...у керівника групи я знаю принаймі 4 варіації написання, зараз у двох діючих паспортах вони різні...

Заочники цього року були веселі. Для початку мої пари призначили на понеділок після Трійці. Тому особливої радості від того щоб пертися у вихідний в інститут я не відчувала, але що робить. На пару з"явилося пів-групи і то третина доповзла тільки десь на 12 (пара з 10). Група була якась дивна, у мене було стійке враження що мене ненароком перевели в університет Україна. Кожен другий, як вічливо кажуть "альтернативно наділений розумом". Друга половина групи довго за мною бігала щоб я призначила їм коли відробляти, але по факту вони виявились набагато більш нормальними і толковішими, зробили за годину все що треба, ще й як виявилось дещо знають про технологію і електроніку, принаймі більше ніж їх однолітки на стаціонарі

На п"ятницю у мене призначені останні хвости. Цього року їх ттт не багато, але зате беруть "якістю". Дуже налаштована одного красеня таки не пропустити. Мені їм читати ще принаймі три курси, причому набагато важчі ніж теперішній. Якщо людина вже зараз не в стані вивчити дві нещасні сторінки, то я собі уявляю що буде потім...

З приходом тепла виникла серйозна проблема де погуляти на вихідні так, щоб навколо не було шашлично/горілчаних компаній...В Ботсаду на Печерську ще більш-менш, а ось в минулу неділю їздили в Пущу - там взагалі жах...

Мене починає лякати моя карма - мій новий науковий керівник зліг в лікарню тижні на два...Окрім меркантильної проблеми що мені потрібна таки хоч якась допомога від нього принаймі в плані загальних напрямків роботи, я чисто по людські за нього переживаю...

Виявляється, що перехід лабораторії з науково-дослідної в учбово-наукову це не тільки зміна назви і підпорядкування. Якщо раніше ранні пари я проводила в гордій самотності, і будь-яка поломка чекала 11-12 години, коли нарешті з"являлися співробітники, то тепер я навіть приїжджати включати обладнання не мушу завчасно - мені подзвонять і спитають що треба, а я прихожу на все включене, розігріте і розставлене по місцях...і пластини чарівним чином пиляться не два тижні, а з четвера на суботу...краса)))

Холод в приміщеннях дістав. Вдома 19-20, це ще більш-менш, а ось 13-15 градусів в лабораторії то м"яко кажучи неприємно, бо мені якраз треба дослідну частину робити... Ще й мій споконвічний кашель виліз...

Останніми днями чи то через холод, чи через ПМС, чи через постійні зміни погоди і тиск на нижній межі напала лінь. Навіть готувати ліньки...і навіть рецепти в блог писати ліньки...Сижу, граюся в паравозики (велика подяка Володюсику) і в"яжу (хоч якась користь)...Мізки працювати вперто відмовляються...

Непомітно підкрадається кінець семестру і кандидатський іспит з спеціальності. Ніби не страшно, але пригадувати багато чого прийдеться...ще й треба самій собі 13 питань придумати (чого саме 13, ніхто не знає). Студенти в цьому семестрі ттт у більшості своїй умнічки. Є звісно пару таких, яких я не спостерігала у себе на парах, але то вже будуть їх проблеми, а не мої... 

Было у Шумахера-отца три сына.

Двое - гонщики, а третий - водитель маршрутки

Вперше в житті пожаліла що маю звичку сідати на передні сидіння маршритки. Всі 40 хвилин маршруту водій безперервно курив, говорив по мобілці, рахував гроші і в перевах ліктями управляв маршруткою. Ми разів п"ять проїхали на червоне світло, разів десять ледь не впилялись в сусідні машини і неміряно разів тормозили і газували так що пасажирів буквально носило по салону...І як на зло номер машини був заляпаний, бо після поїздки мала велике бажання подзвонити в Київпастранс...