[Приєднана картинка]Готуй рискаль. Ідем на бараболю… Вона з пивниці проситься на волю, Вона любити хоче, тягне ввись Пророслі руки-пагони…Хутенько Бери її в долоні…Серце тенькне… Така бліда…заморена…маленька… А жити хоче! Але просить – кинь Із рук коханих! З торби, із відерця Цю сінєглазку… (очі як озерця Твої, Степане). Не кидай у рінь Колгоспний фетиш зморених молінь! Її, одвічну, як людські дилеми, Жбурни щосили в тлусті чорноземи, Хай зріє там. Хай плодиться...

Читати далі...