у зморі місто спить в обіймах ночі.спадає сніг у сяйві ліхтарів.зітхання вітру в тиші цій як злочин,коли усе у тиші білих снів.у ночі цій утаєна знемога.кружляє сніг у холоді мовчань,які імлою білої тривогиу спогадах закохань та кохань -там суєта і сміх, шампанське, квіти.там незбагненно дивний світ!а тут - зима бліда, струпка, сухітназакута, скута в непрозорий лід...але здаля лунають срібні сурми -розгорнуті знамена шумних свят!крихкі мережки кружають ажурніта метушаться, шумно гомонять...
Читати далі...