Місяць блідим більмом на оці неба сліпо вдивлявсь в надгробки на кладовищі. Вітер тихо шелестів листям, мовби голоси з минулого шепотом вривались в мертву тишу останнього прихистку спочилих тіл. Туман нерівними клаптями тіней витанцьовував химерні танці поміж могил. Живим було нічого робити в цьому царстві тліну й забуття. Проте чиїсь човгаючі кроки порушили таїнство ночі. Згорблена жіноча фігура, спираючись на кривий ціпок, повільно йшла поміж могил, вдивляючись в написи в невірному світлі...

Читати далі...