Люба бабусю*, коли ж ти нарешті спокійно заснеш в своїй могилці?Раз по раз твоє сухеньке тіло дістають з домовини.Тебе пишно вбирають у тонкий гаптований льон...Твої ріденькі кіски прикрашають вінками з калини і маку... Щічки рум"янять кров"ю героїв...І знову, знову, знову твої кістки носить юрбище...А як награються, тебе кидають під ноги і човгають по тобі...аж доки вінки не вистріпаються з косей..аж доки льон не стане мішковиною... аж доки не згадають про тебе...

Читати далі...