- Ти ж говорив, що закохався,Ти ж говорив – на все життя. Немов пташина з клітки рвався,Щоб з нею линуть в небуття. - Все це були слова на вітер,Та й я тоді дурненький був.І як нагадувати смієш,Всі ті часи, що ледь забув? - А ти згадай ранкові квіти…Згадай, для неї їх збирав.Згадай ті маки і нарциси,Що їй в букетах дарував. - &nbsp...

Читати далі...