Дивно... Дивно, але, коли боляче, хочеться плакати... Дуже хочеться. Іноді на стільки сильно, що починаєш лізти на стіни... А потім сили закінчуються... Потім просто сидиш біля вікна, дивишся на мороз і плачеш... Від болю, від образи, від злості і від знесилля... Плачу. Знову. А як я сподівалася, що більше не плакатиму..! Як я вірила, що більше не доведеться одягати чорне..! Та марно. Сльози течуть по щоках, а отже слід одягати звичний колір. Я ненавиджу своє життя. Ненавиджу за те, що воно...

Читати далі...