На безлюдному острові зібрались відчайдухи і романтики, що вирішили перевірити свої силі в екстремальних умовах. Щотижня острів буде покидати один з героїв і залишиться лише один! Знайомимось:

  Йолка: Народ, нам нужен огонь и крыша. Мужчины за дровами, женщины раскладывают вещи.

  Допа: Я не пойду. У меня суставы.

  Йолка: Хорошо. Все мужчины за дровами, кроме Допы. Допа раскладывает с женщинами вещи.

  Допа: Я не могу. У меня давление.

  Йолка: Хорошо. Все работают. А Допа пусть присмотрит место для лагеря.

  Допа: Я не могу. У меня плохое зрение.

  Йолка: Хорошо. Все....

  Йолку перебиває Сало.

- Так, трястя, ми все зрозуміли. 

Через годину хлопці назбирали купу мотлоху, що горить і склали те все у здоровенну піраміду. Хоббіт знаходить дві сухи палки і починає терти одна об одну. 

Минає ще година. 

Вечоріє...

Нарешті у Допи здають нерви, він не витримує, дістає з карману запальничку і підпалює дрова. Німа сцена. Ніхто від втоми не починає сварку, але Допа, наче в оправдання каже:

- Никто не спрашивал.

Вогонь миттю спалахує і починає приємно потріскувати. У всіх піднімається настрій. 

Спати лягають гуртом хто де і на кого впав. Допа лежить окремо бубличком, під головою сині кеди. 

Ранок.

Хоббіт сидить на березі, кругом розкидані кокосові горіхи. Хоббіт вже годину лупить горіхом по піску. Підходить МиЛа, ніжкою обережно підсовує камінець. На обличчі Хоббіта з'являється прояснення і хитра посмішка.

Хоббіт: Сало! Сало, смотри, что я придумал! В камнях есть кальций, давай наварим чаю из камней и мы тогда не умрём от потери кальция в организме. 

Через годину.

Сало і Хобіт сьорбають чай із каміння.

Сало: Сука, блять, нахуй. Дома щас зелений борсч.

Хоббіт протяжно: Агаааа.

Сало: А ну не постягай руки до мого борсчу! Їш мацу.

Пляж.

Вздовж берега ідуть Олег і Помадка.

 Олег: Розумієш, острів - це ми. Що ми на нього принесли, то і будемо мати. Якщо ми будемо любити острів, то і острів полюбить нас.

 Помадка: Ага. Ясно. Якщо ми поімєєм остров, то і он поімєєт нас...

 Олег: Ну типу того.

Десь в джунглях.

 Міс Марпл: Допоможіііть!!!!! Люююююди, благаааааю!!!!

На крик збігаються всі, крім Допи. 

На пальмі сидить Міс Марпл і волає про допомогу. Під деревом розтягнулася здоровецька змія.

Сало бере змію за хвоста і лупить головою об пальму. Змія відлітає до зміїного бога. Німа сцена.

 Міс Марпл тихо: Вона померла?

 Олег: Не сци. Злізай.

  Нізвідки лунає голос Допи:

- Предлагаю приготовить жаркое с бананами в кокосовой стружке.

Сало: Ну да. Як дрова збирати, то у Допи сустави болять, а як їсти, так у Допи челюсть не болить.

Табір. 

Всі сіли навколо вогнища і жарять на палках змію.

 Міс Марпл: Як романтично! Ніч. Зорі. Змія. Всі ми разом і не сваримося.

 Сало: Памадка, а як поїмо, ти покажеш цицьки? Ну хоч одну? Ліву.

 Помадка: 

 Олег: Зі змією херово вийшло. Не вона прийшла в наш дім, а ми прийшли до неї... і вбили.

 

Допа заснув на плечі МиЛи і навіть трохи пустив слину. МиЛа тихо і обережно кладе голову Допи собі на коліна і ніжно чеше його за вушком. Допа міцно спить і при тому похрюкує від насолоди, але мертвою хваткою тримає кеди в руках.

Всі вони ще не знають, що доля одного з них у ваших руках.