Порой людям недостаточно построить просто красивый дом.

Вже 2 роки не був на стройці)), а от сьогодні довелось. Приїхав на обміри будівлі, яка будувалась поза всякою проектною документацією (а кого в нашій країні цим здивуєш), а звіт, та й інша бюрократична паперова возня має в решті решт бути.
Приїхав, як водиться, з кресленнями, рулеткою... таки вчасно приїхав, а час не я назначав, а місцевий виконроб (прораб по-русскі), от як раз він і запізнився))  (і знов не дивина). Зі  стройкою я вже мав справу не одноразово, навіть побував роботягою-муляром трохи (у мене 3 розряд!))))... і дивуватись мені там нічому, але я ж давно вже не чув соковитого будівельного мату! Ніби навіть скучив за цими "вишуканими" фразеологізмами і своєрідним гумором... І скажіть, якого хріна в універах конструкціям придумують різні складні назви, якщо на стройці для всіх них є назва або "х..ня", або "по..ень"?! Ну і поводяться з ними відповідно))) А взагалі я готував себе до зустрічі із пропитими і прокуреними пітекантропами, що не розуміють людської мови, і все на чомусь там вертіли...був досвід із їх  колегами... Однак в процесі розмови був приємно вражений тим що не все  цих людей втрачено, хоча складова пропитості і прокуренності в них присутня. Звичайно, намагались вони мене пару раз "нає..ати", аби не  робити зайвої роботи, однак ніхто ж не святий))) Дивлячись на всю їхню зроблену і незроблену роботу сам мимо волі проронив кілька слів на зразок "б...ть!" і "п..дець!"... Хоча особисто мені навіть не варто пояснювати, чому вони так спілкуються, сам бував там. Хто б сумнівався, що я трохи забруднив свій тренч, поки лазив рулеткою, а у виконроба на цей випадок завжди мається щітка для одягу, ну я нею і скористався.
На останок роботяги мене здивували, навіть вразили, сказавши: "було приємно з вами працювати".І це не було схоже на лестощі. Після такого мікровідрядження у  мене якось змінилось ставлення до будівельників в цілому у кращу сторону...

Талантливые люди мечены Богом, избранны и именно они держат наш мир на краю пропасти энтропии. Именно они, со всей своей неудобностью, нетаковостью, бессребреничеством и подвижничеством - есть показатель того, что цивилизация все еще растет и движется в сторону света. А значит - вверх.

Елена Блонди

 

- Шурик, ты меня любишь?

Инна балансировала на самом верху шаткой мебельной пирамиды: на столе – тумбочка, на тумбочке – стул, на стуле – Инна. Шурик держал Инну где-то в районе попа-бедро…

- Конечно, Инночка… Шурик кивал согласно носом, придавая достоверности словам, словно Инна могла видеть спиной, что Шурик кивает…

- Шурик, а ты будешь меня любить, если я упаду и сломаю ногу?

 

[ Читать дальше ]