Даним-давно, в одному з найгарніших міст України сталася ось така історія... історія якогось шаленого потягу, юнацького пориву, що згадується чогось подекуди й зараз... може то й було справжнє?.. відповіді на це уже ніхто не отримає...

----------............---------

_-_--_--_--_-----_---__-----_--_--_--_--_-_

Навіщо я сказав тобі слова?

Чому аж дотепер болить душа?

Ти просто розвернулась і пішла,

Ходою тихо погляд спокуша...

---

Чому сказав тоді тобі - "Іди..."

Навіщо захотілось самоти,

Крізь простори, шукаючи світи,

Невже отак стомився вже іти?

---

Ти сяяла вогнем тоді зорі

І вірив я тобі, а ти мені...

І доля хвилювалася вгорі,

Прощальні полум`яніли вогні...

---

Цілунок твій солодкий на вустах,

Стрічалися з тобою навіть в снах,

Обійми вечорові назавжди...

Казала всім своїм єством  - "Зажди..."

---

Не вірилось, що може бути так,

Хмільний любові надто був той смак

І розгубили в крихтах сірих днів

Кохання юних літ... нема уже слідів

---

Чому ж тоді болить моя душа?

І я пішов тоді, і ти пішла...

Сказавши одне одному слова,

Яких ніхто казати не хотів...

---

Прощай...