Єврокомісар Фюле звинуватив українські змі у перекручуванні його слів.

За часи правління бандюковичів в українських змі все частіше почали з'являтися інформації, що не відповідають дійсності. Багато видань і сайти, всупереч журналістській етиці, здоровому глузду та логіці, публікують матеріали, в яких спотворили інформацію, або подають її неправдиво . 

І роблять подібне з метою маніпулюванням свідомістю громадян і для подачі інформації в руслі, потрібному владі . 

2013 рік був багатий на брехливі інформаційні посили. От тільки змі не помилялися, бо вони свідомо видавали читачам спотворені повідомлення. 

Більшість інформаційних видань, що фінансуються владою, почали грати в гру - збреши читачеві . З цією метою вони стали використовувати меседжі від влади, вкладаючи їх в уста політиків чи міжнародних експертів, що викликають довіру у українців. 

Представникам влади люди вже давно не вірять. Але громадяни не можуть собі уявити, що поважаючі себе змі можуть сфальсифікувати закон, як це робить УНІАН , або подати неправдиву інформацію про факт згвалтування, задіюючи офіційну прес -службу МВС, як «Комсомольська правда», «Сегодня», УНІАН або канал ТСН.

Не можуть люди і допустити факту, що українські змі можуть перекрутити європейських політиків, як це робить « Погляд», витлумачивши їх фрази так, як це вигідно владі .

Багато українських змі опустилися до елементарного шулерства, доводячи суспільству, що міф про давність професії журналіста має під собою підгрунття. 

Все це - не журналістика. Це - жовта преса, що опустилася до дезінформації, низості і дозволяє себе використовувати. Журналістика - це чесність, об'єктивність і критика. Нехай зла, але - не брехлива. 

Громадяни зобов'язані знати, які змі їм потрібно ігнорувати. Співробітники редакцій, які вважають себе журналістами, а не писаками за копійки, зобов'язані повстати проти сформованої в країні ситуації про подачу завідомо недостовірної і неправдивої інформації. Це, врешті -решт, справа кодексу честі журналіста.