Ерік Берн.  

УРИВОК З КНИГИ "ІГРИ, В ЯКІ ГРАЮТЬ ЛЮДИ. ЛЮДИ, ЯКІ ГРАЮТЬ У ІГРИ" 

Жила-була мила маленька дівчинка на ім'я Червона Шапочка. Одного разу мати послала її віднести бабусі пиріжок і горнятко масла. Шлях пролягав через ліс, де вона зустріла спокусника - вовка. Дівчинка здалася йому ласим шматочком. Вовк умовив її погуляти в лісі, погрітися на сонечку і зібрати квіти для бабусі. Поки дівчинка розважалася в лісі, вовк відправився до бабусі і з'їв стару леді. Коли дівчинка нарешті прийшла, вовк, прикинувшись бабусею, попросив її прилягти поряд на ліжко. Дівчинка незабаром засумнівалася, що перед нею дійсно її бабуся. Тоді вовк з'їв Червону Шапочку, очевидно, не пережовуючи. Але потім прийшов мисливець і врятував дівчинку, розрізавши вовку живіт і заодно звільнивши бабусю. Потім Червона Шапочка допомогла мисливцеві набити вовчий живіт каменями. Згідно з іншими версіями, дівчинка кликала на допомогу, і мисливець вбив вовка сокирою в той момент, коли вовк збирався з'їсти Червону Шапочку. Перед нами знову розігрується сцена викрадення. Могутня тварина заманює дівчинку обманним шляхом. Вовк любить їсти дітей, але замість дівчинки в його животі виявляються камені. З точки зору "марсіанина", ця історія викликає цілий ряд цікавих питань. Він приймає її на віру цілком, разом з мовцем вовком, хоча з таким ніколи не стикався. Але, розмірковуючи про те, що трапилося, він гадає: "Що все це може означати? "і" Що являють собою люди, з якими це могло статися? "  КАЗКА про Червону Шапочку З ТОЧКИ ЗОРУ Марсіанина 

... Одного разу мати послала Червону Шапочку віднести пиріжки бабусі, яка жила за лісом. По дорозі дівчинка зустріла вовка. Питання: яка мати пошле маленьку дівчинку в дорогу через ліс, де водяться вовки? Чому вона не віднесла їжу сама або не пішла з дочкою? Якщо бабуся настільки безпорадна, чому мати дозволяє їй жити самій у віддаленій хижі? Але якщо вже дівчинці обов'язково треба було йти, то чому мати не заборонила їй зупинятися і починати розмову з вовками? З історії ясно, що Червона Шапочка не була попереджена про можливу небезпеку. Жодна справжня мати не може бути в дійсному житті настільки безтурботною, тому створюється враження, ніби мати зовсім не хвилювало, що станеться з дочкою, або вона вирішила від неї позбутися. У той же час, навряд чи знайдеться інша така ж дурненька маленька дівчинка. Як могла вона, побачивши вовчі очі, вуха, лапи і зуби, все ще думати, що перед нею її бабуся? Чому не кинулася тікати з будиночку? І ким же вона була, якщо потім допомагала набивати вовчий живіт камінням! В будь-якому випадку, будь-яка добра дівчинка після розмови з вовком не стала б збирати квіточки, а збагнула б: "Він збирається з'їсти мою бабусю, треба швидше бігти за допомогою ". 

Навіть бабуся і мисливець не вільні від підозр. Якщо подивитися на цю історію як на драму за участю реальних людей, причому побачити кожного зі своїм власним сценарієм, то ми помітимо, як акуратно (з точки зору марсіанина) їх особистості зчеплені одна з одною. 

1. Мати, мабуть, прагне позбутися дочки з допомогою "нещасного випадку", щоб наприкінці історії вибухнути словами: "Ну хіба це не жахливо Не можна навіть пройти по лісі без того, щоб який-небудь вовк ... "

2. Вовк, замість того, щоб харчуватися кроликами та іншою живністю, явно живе вище своїх можливостей. Він міг би знати, що погано скінчить і сам накличе на себе біду. Він напевно читав в юності Ніцше (якщо може говорити і підв'язувати очіпок, чому б йому його не читати?). Девіз вовка: "Живи з небезпекою і помри зі славою ". 

3. Бабуся живе одна і тримає двері незамкненими. Вона, напевно, сподівається на щось цікаве, чого не могло б статися, якби вона жила зі своїми родичами. Можливо, тому вона не хоче жити з ними чи по сусідству. Бабуся здається досить молодою жінкою - адже у неї зовсім юна внучка. Так чому б їй не шукати пригод? 

4. Мисливець - очевидно, це той рятівник, якому подобається карати переможеного суперника за допомогою милої маленької особи. Перед нами явно підлітковий сценарій.

        5. Червона Шапочка повідомляє вовкові, де він може її знову зустріти, і навіть залізає до нього в ліжко. Вона явно грає з вовком. І ця гра закінчується для неї вдало. 

У цій казці кожен герой прагне до дії майже за всяку ціну. Якщо брати результат таким, яким він є справді, то все в цілому - інтрига, в тенета якої попався нещасний вовк: його змусили уявити себе спритником, здатним обдурити кого завгодно, використавши дівчинку в якості приманки. Тоді мораль сюжету, можливо, не в тому, що маленьким дівчаткам треба триматися подалі від лісу, де водяться вовки, а в тому, що вовкам слід триматися подалі від дівчаток, які виглядають наївно, і від їхніх бабусь. Коротше кажучи: вовку не можна гуляти в лісі одному. При цьому виникає ще одне цікаве питання: що робила мати, відправивши доньку до бабусі на цілий день? 

Якщо читач побачить у цьому аналізі цинізм, то радимо уявити собі Червону Шапочку в реальному житті. Вирішальним стає питання: ким стане Червона Шапочка з такою матір'ю і з таким досвідом в майбутньому, коли виросте?