Тобі одній, намріяна царівно, Тобі одній дзвенять мої пісні; Тобі одній в моєму храмі дивно Пливуть молитви і горять огні.

Моє життя веде мене нерівно — То на вершини, то в яри страшні, — Та скрізь душа співає переливно Про очі безтілесні і ясні.

У городі, де грають струни п’яні, Де вічний шум, де вічна суєта, Я згадую слова твої неждані.

І серед поля, на яснім світанні, Коли ще сном охоплені жита, — Душа тебе, тебе одну віта.