...історія ніколи не була і не є якоюсь застиглою формою, як антична скульптура, то чому її не можна ворушити? Не один я такий, що ворушу. Оно Юлія Литиніна у телепрограмі "Код доступу" (усім рекомендую, в Інтернеті є і сама програма і її текст) повела мову про те саме, що і я – про історичні міфи. Є тут і про 28 панфіловців ("часть панфиловцев осталась в живых, не было никакого комиссара, который кричал "Ребята, отступать некуда – за нами Москва", и отступили. Кто-то там из панфиловцев даже оказался потом в плену, даже оказался гитлеровским полицаем"), і про Зою Космодем’янську ("Действительно, это фанатичная девушка, которая кричала перед смертью "Нас 150 миллионов – всех не перевешаете". Но проблема заключается в том, что подвиг ее был несколько странного свойства: она сжигала в соответствии с приказом Сталина от 17 ноября крестьянские дома").

Є і про облогу Ленінграда, з якого спочатку вивезли усі продукти, евакуювали флот, а потім прирекли жителів на голодну смерть. Є і про м’ясника Жукова, який "израсходовал в огне этой войны вместе со Сталиным русский народ, как это писал Виктор Астафьев... Это не гениальный полководец, это гениальный палач".

І коли зараз ще й досі нам кричать, як отой молодий регіонал на останній "Большой политике", що саме Сталін привів нас до перемоги, то думаєш собі: де ви, пацани, берете таких кадрів? Ви що їх – у спеціальному інкубаторі вирощуєте? Бо якщо в інкубаторі, то зрозуміло, що клієнт безнадійно хворий, і ми його втрачаємо, адже він не читав нічого з того, що було на цю тему опубліковано і для нього такі авторитети як Віктор Астаф’єв – пустий звук. Якби не ідіот Сталін, то СССР виграв би цю війну набагато скоріше і з набагато меншими втратами. Якби не вождь-маніяк, то солдати б не здавалися тисячами в полон, а в полоні не вмирали б, як мухи, тільки тому, що Сталін відмовився від послуг "Червоного Хреста" і оголосив полонених зрадниками. Не кажу вже про всім відому річ – знищення більшості командирів Червоної Армії.

[ Читати далі ]