Під свята щось потягло у дитячі забавки... Ніби не маленька, але всерйоз задумалась над питанням, чи не забуде про мене  Святий Миколай... Вчора в купила собі в супермаркеті кіндер сюрприз - і прям на виході почала його потрошити...А ще тре купити штучний сніг і намалювати на вікні зимову казку... І почати наряжати ялинку... Ніби дрібнички, проте скільки від них радості, справжньої, щірої, дитячої радості ;)

В тему зли викладачів які не ставляться до студентів по-людські.
На початку року я підписала одному з студентів заяву про вільне відвідування, студент має таке право, мало які у кого обставини. Але мені от щиро цікаво чим і про що думає студент прохаючи вільне відвідування лекцій. Що це звільняє від перевірки знань які він мав отримати на лекціях? Чи що залік йому буде поставлений автоматом за те що він зробив таку величезну ласку і на нього прийшов?
Суть курсу який читався - вивчення фізичних принципів роботи різноманітних датчиків які застосовують в медицині. Захищає реферат (ним же теоретично написаний), по цій же темі була ціла лекція:
 - Як працює цей вимірювач вологи?
 - Він показує вологу
 - Яким чином він визначає вологу?
 - За допомогою датчика вологості
 - А за яким фізичним принципом працює датчик вологості?
 - Він вимірює вологу і показує її на цьому табло
Да, я зла і противна і відправила його на допсесію. І я не можу гарантувати що він не піде з таким рівнем знань на комісію.
Чи ви пропонуєте випускати спеціаліста з розробки медичної апаратури який не знає фізичних принципів її роботи?

Дзвінок клієнта:

 - "Я тут у вас монітори купив, а ви мені не ті віддали?"

 - "Як не ті? Модель та сама що і в рахунку і в вашому замовленні"

 - "Так, але я хотів плоскі, а ви мені дали великі"

 - "Ви цю модель замовляли?"

 - "Цю"

 - "То в чому проблема?"

 - "Я хотів плоский, а вони - звичайні"

 - "І вас не здивувало що вони коштують вдвійчі дешевше?" (мужик вигріб у нас все що на складі залишалось)

 - "Я вирішив що у вас розпродаж, і взагалі вони на сайті намальовані як плоскі ( в атуі, для тих хто не вірить - картинка з сайту, яким місцем монітор плоский - не знаю )

   Я тоді доплачу і візьму інші, плоскі"

 - "Добре, тіки повертати їх тепер треба через сервісний центр, щоб вони перевірили чи вони робочі, і тільки після того можна буде говорити про доплати і заміни"

Мужик через свою жадібність попав добряче - йому тер треба робити акти в сервісному центрі про те що ми монітори приймаєм, тоді доплачувати стільки ж скільки він заплатив і ще й міняти всі бухгалтерські документи...

 

 

Два кілограми польських за годину можуть навіть примирити з дощами :)

От таланить мені на не зовсім нормальних поштарів, прямо карма якась...

Ранок, я собі прокидаюсь потихеньку, благо іти нікуди не треба...і тут дзвінок в двері, причому не просто раз подзвонили, а півхвилини тикали в кнопку. Коти з виряченими очима біжать під ванну, я з переляку злітаю з кроваті, лечу в ванну по халат, відкриваю двері (бо перша думка що щось сталось термінове - пожежа, потоп і т.д.), а там виявляється почтальйон принесла повторне повідомлення про посилку (це вони після минулорічної історії перестраховуються)...На моє абсолютно вічливе зауваження що навіщо ж так дзвонити, почтальйон почала мене вичитувати що якщо б я посилку забрала після першого повідомлення то вона і не приходила б, а коли я зауважила що перше повідомлення з"явилось в моїй поштовій скринці тільки вчора - взагалі перейшла на крик що я тільки й мрію їх, бідних-нещасних поштарів образити...Мені то набридло і я її вже не надто вічливо виставила за двері...

Неділя

Як завжди все не як у людей, вся основна організація нашого першого сольного концерту припала на останні три дні, а якщо точніше - то навіть на останню ніч....І звісно все валиться з рук, не працює, таємничим чином зникає і губиться...

Хоча ранок виявився таки мудрішим за вечір - більшість проблем які здавалися невирішуванами чарівним чином або зникли або вирішились, проте потроху почав наростати мандраж перед виступом - одна справа заспівати дві-три, ну хай п"ять пісень, інша - 40-хвилинну програму...Звісно що після виходу на сцену мандраж переростає у зібраність і концентрацію, але вимотує він дуже сильно...

Ще й друзі як зговорилися і хором не прийшли (так, я образилась і добряче ), тому привітавши батьків і бабусю почувалася трохи покинутою...

Відспівали ми вельми непогано (щонайменше глядач наших проколів не почув))) ), а потім дуже душевно відсвяткували власне Масляну )))

Нервова напруга у мене протрималась майже до вечора, я аж злякалась. Досить давно у мене не було таких реакцій коли мене в буквальному сенсі тіліпає так що я мишку ледь тримаю і кілька годин просто безперервно течуть сльози...ніби ж і не вперше виступаю...

Понеділок

Вперше за останні кілька місяців прокинулась від сонячних променів...і зразу з"явилось відчуття що я або щось важливе не зробила або щось погане трапиться - паршиве таке почуття...

Особливо поганого не трапилось нічого, але день був з паршивих - я про все на світі забувала (у тому числі про те що перенесла пару студентам). Вискочила з рюкзаком забувши що виклала з нього всі потрібні дрібниці в сумку. На телефоні скінчились гроші, апаратура на лабораторках вперто відмовлялась працювати...спізнилась де тіки можна і нічого толком не зробила...

Практично всю ніч дороблювала роботу яку повинна була взагалі-то в понеділок здати...паралельно передивилася купу кіна...

Вівторок

Дивний якийсь день видався - ніби і все наперекосяк, але все на мою користь. Прийшла керівник і одразу запрацювала апаратура (разом зі студентами була свідком того як блок живлення при появі в кімнаті керівника почав видавати нормальні значення замість тої абракадабри що була при мені). Отримала зарплату на підробітці (готівка для мене зара на вагу золота). По роботі яку я не здала в понеділок перенесли терміни і я все зробила вчасно...

А тер іду відсипатись і сподиватись що день завтрашній буде ще кращим за сьогоднішній...

Реклама Дрім-Тауна

"На мебель цены хороши, а сдача на пропой души"

Внизу переклад українською "На меблі ціни гарні, а здача на свято душі"

І чого як тільки лишаюсь сама в офісі, телефон починає просто розриватись? Усім зразу все треба прям зараз і прям на позавчора і кожен вважає що я мушу кидати все і тільки ним займатись....Ще й обов"язково просинаються самі вредні клієнти і починають робити величезні замовлення ...або навпаки дзвонять з абсолютно дурнуватими і неважливими питаннями, які так відовлікають...

Бывают дни, когда опустишь руки,
И нет ни слов, ни музыки, ни сил.

Просто не мій день(((

Вранці подзвонив дід що перенесли мій звіт...їхала в інститут - попала в скажену пробку, спізнилась на півгодини на семінар...виявилось що звіт тре було робити таки сьодні, получила від керівника і завкафедри, дід правда потім прикрив, перенесли на наступний тиждень...саме образне що я була готова, просто папірці не взяла...гроші були тіки в четвертому банкоматі, найближчому, але де їх зазвичай ніколи нема...пішла друкувать плакат на завтрашню конференцію - надрукували з полосами, а у інший копіцент пиляти через все КПІ...допиляла по другому колу (перше коло було по банкоматах)...флешку я забула в першому центрі. Плюнула на полоси, пішла забрала флешку, поїхала додому...на пошті - кілометрова черга, один оператор на два вікна...дома бандітки перекинули і погризли нещасний кактус, насрали в куток ( і не насвариш, бо сама винна - не прибрала у них)...і так далі до нескінченності...

Мабуть єдина нормальна придумка нашої мерії за останні роки...

Звісно з роботи на ньому вертатись щодня не зручно, але раз на тиждень проїхатись годинку вечірнім Дніпром дуже приємно ;)