Свіча кохання. Вінок сонетів. 4.

Що я лечу й не повертаюсь,

Це знає всяк - не новина.

В дорогу довгу я збираюсь -

Мене заждалася вона...

І я у себе все питаю,

Чому буває даль сумна?

Лише з тобою розквітаю,

Адже у мене ти одна.

Я так журився день при дні,

Чекав на тебе, ждав без міри...

І на життєвій бистрині

Не поспішав на поклик ліри.

Тепер же я в любов повірив -

Ув очі я дивлюсь ясні.

В. Кулик, 2001