Подольський
Вам ще не зрозуміло, що відбувається довкола Дніпропетровська?
Нічого складного – йде планове виконання Мінських домовленостей. Тієї частини, що з часом буде названа таємним Пактом Кучми-Путіна, який виконує стара шістка клану Кучми-Пінчука – діючий президент Порошенко.
Те, що не вдалося через військову агресію: встановлення російського контролю над всією лівобережною Україною і всім Причорномор’ям, тепер буде досягнуте через регіональну владу агентів впливу Кремля, що з регіоналів закамуфльовані у Опозиційний блок та втиснуті у партії Петра Порошенка, а також розпорошені у так звані незалежні кандидати у мери наших міст. Їхній тотальній перемозі заважали об’єднання патріотів і добровольців серед яких Свобода, Укроп, Радикали, Самопоміч та інші реальні проукраїнські сили, що опинилися після перемоги Майдану у фактичній опозиції. У опозиції до тих, кому вдалося захопити владу в Україні. Тих, хто у реальності виявився політичними диверсантами Росії, яка заздалегідь вмонтувала їх ще у верхівки майданного повстання. Тих, хто є публічним уособленням – політичною обгорткою корупційної мафії, якою заправляла і заправляє родина Кучми. У руки кращих і найслухняніших учнів Кучми: Порошенка і Яценюка. (уважно див. їхні біографії біля корупційного корита).
Планувалося обійтися «малою кров’ю» - забезпечити владу агентів Кремля за допомогою адмінресурсу і шаленої фальсифікації, яку не бачили навіть у часи Януковича. Виявилося і цього замало.
Отже для російської перемоги необхідні – репресії.
І УКРОП – це лише початок.
Може тепер до нас потроху доходитиме ціна процесу Кучми-Пукача і справи Єльяшкевича? Може ми, нарешті, зрозуміємо через чиї бізнесові, а головне – корупційні, інтереси Путін має такий вплив на українську верхівку? Може перестанемо дивуватися тому, що у випадку з Кучмою «прозахідний» Петро Олексійович демонстративно плює смачним Шокіним, та густим Степаном Гладієм, чи навіть цілим відром всього складу Вищої ради юстиції прямо у очі не лише європейським структурам, а й Конгресу США.
Гетьман В. І. Заповідний «Єланецький степ»
Мрійна далечінь українського степу заворожує… Гармонія його пейзажу, відблиск зірок на нічному небі, незрима присутність Чумацького шляху, терпкий запах гіркого полину і духмяного чебрецю вабить тих, кого на все життя полонила безмежна велич простору і принишкла загадковість минулих подій… Різноманіття квітучих рослин, особливо навесні та на початку літа, створює неповторну красу різнотрав’я степових краєвидів, забарвлює їх у безліч кольорів, вкриває пухнастими ковиловими ковдрами.
Зберегти цю чаруючу красу на найбільшій у Північно-Західному Причорномор’ї ділянці цілинного степу й унікальний ландшафт Правобережжя України, котрий у природному стані майже не зберігся, покликаний один із наймолодших, перший і поки що єдиний степовий природний заповідник у Правобережній Україні – «Єланецький степ».
— Станом на сьогодні ми вже й так дуже відкриті. Україна — член СОТ, ми підписали Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС... Як в таких умовах нам захищати свою промисловість, розвивати переробні галузі?
— Саме так, як ви сформулювали, і стоїть ваше головне питання. Кілька років тому в Росії я вже казав, що коли ти входиш в «клуб багатих» — це автоматично не робить тебе самого багатим. Належність до СОТ, якщо ми говоримо, що це — «клуб багатих», не зробить вас багатими. Ось те, чого я боюся тут.
Я переглядав на веб-сайті Європейської комісії умови договору про зону вільної торгівлі з Україною і відзначив таку цікаву річ: там написано, що коли український експорт загрожуватиме європейській економіці, вони зроблять усе, щоб його зупинити. Інакше кажучи: якщо ви ставатимете справді успішними — вони намагатимуться вас зупинити, допоки ви бідні — вони підтримуватимуть вас у цьому стані...
Як на мене, ця угода є дуже нечесною щодо України, вона схожа на ту, яку США змусили 50 років тому підписати Китай і Японію...
Хоча, направду, зважте на те, що я досконально не вичитував кожного пункту угоди між ЄС та Україною...
У вас сьогодні — класична постколоніальна ситуація. І вам справді дуже потрібний хороший націоналізм. Хороший націоналізм — це «давайте побудуємо нашу країну», «поганий» — «давайте нападемо на сусіда»... Але я думаю, що якраз ваші неоліберали, і ті, які правлять в ЄС, стоять на заваді цього вашого шляху розвитку, бо вони думають лише про ринки. Вони проти бізнесу і проти народу таким чином... Простіше кажучи, Україні конче необхідне спільне бачення «де вона хоче бути». Але неоліберали не приведуть її нікуди, бо вони лише рухаються «за вітром»: куди він дмухне, туди вони й поплили...