«БЕРЕГИТЕ РОССИЮ»

Дивні українці.

Їх так безсоромно і століттями продає власна «еліта», що вони навіть не помічають буденність навіть не державної , а національної зради.

Подивіться уважно на це фото.

Що відбувається?

Буденність: Кучма, який віддав Єльцину Чорноморський флот за хабарну участь у газовій корупції Кремля, приїхав до Путіна відкривати помпезний імперський «Центр Єльцина». А що нам з того, коли завдяки зраді Кучми у 90-х, яку ми проковтнули ще тоді, сьогодні Росія окупувала Крим? Нас вже вмили кров’ю на Донбасі? А ми все одно, мов зомбі, не бачимо альтернативи Мінському ярму, про яке від нашого імені домовився Кучма зі свої хазяїном. Що нам з того, що він поїхав лизати п’яти не лише Путіну, а всій його зграї, що готова розірвати на шматки нашу Україну? Прибув туди, куди не з’явився жодний зі справжніх друзів України, європейських та американських, які солідарно допомагають нам вижити. Поїхав не сам, а харкнув на заборону повітряного сполучення з агресором і повіз власним літаком на васальний поклон усю свою рідню у трьох поколіннях.

Буденність: Пінчук, що ховається від камер на задньому плані теж тут, де «бережуть Росію», і не сам, а з дружиною і дітками – теж біля монарших п’ят хана московської орди. Адже всі його «€$и», разом зі скупленими західними відставниками типу Кваснєвського та дипломатами, підгодованими кешом, і навіть монополією на розподіл в Україні західних грантів – то звичайний камуфляж. А от російське дике корупційне поле – це, як казав Жиглов: лежбище, логово клану Кучми-Пінчука. Звідси Кучмі дали ярлик на правління і пограбування України, тут його разом з Пінчуком та їхнім бізнесом бережуть і пестують, тут сховані їхні кощеєїві яйця, за які міцно тримають сталеві пальці чекістів.

Буденність: хрещеного батька української корупції – Кучму та його бухгалтера-касира – Пінчука, російські вельможні длані поблажливо поляпали по щічкам. Є за що. Адже саме вони, навіть після Майдану примудрилися на заміну Януковичу з Азаровим поставити над українцями шісток свого клану: Порошенка з Яценюком. І те що ці легені поки що самі не приповзли до московського трону і на СЛОВАХ навіть дозволяють собі патріотично хорохоритися, то просто не отримали команду. Адже за їхнім політичним акторством для західної і української публіки лише сліпий не помітить чітке виконання московських наказів: це і шлях до конституційної узурпації влади, це і Мінськ, це і руйнація економіки, це і цементування корупції, це і водіння за ніс Заходу, це війна і провокації проти патріотів і добровольців, це і фальшування виборів, це і безкарність вбивць Гонгадзе, Небесної сотні, безкарність зрадників Криму, Іловайська та Дебальцеве.

А хто збереже Україну?

Дивні українці.

P.S. За цим посиланням - http://www.vesti.ru/doc.html?id=2691158# - Ви зможете побачити репортаж про російське політичне шоу, у якому взяла участь вся родина Кучми і Пінчука у повному складі. Шоу, що збудовано довкола єльцинського заповіту: «Берегите Россию» (промови і Путіна, і Медвєдєва, яким разом з дружинами несамовито аплодували і Леонід Данилович, і Віктор Михайлович). Шоу, яке висвітлював ніхто інший, як Дмитро Кисильов, давній друг родини Кучми-Пінчука, що допомагав їм на ICTV тягнути у владу Януковича.

Немец в Кремле
Когда Саша Рар назвал свою книжку о Путине "Немец в Кремле", многие думали, что это всего лишь образ. Но в каждом образе хранится своя бесценная информация. 
Эта информация связана с тем, что настоящего питерского паренька Володю Путина офицеры Штази задушили шелковым шнурком во время встречи с информатором в Дрездене - и заменили своим человеком, призванным сообщать в Центр планы КГБ СССР относительно руководства ГДР и МГБ ГДР. Маркус Вольф считал эту замену одной из лучших своих операций, но не сообщил о ней ни Эриху Хонеккеру, ни Эриху Мильке. Вольфу нужен был действительно свой человек. Свой в доску. 
С возвращением в СССР у офицера Штази все стало складываться лучшим образом - тем более, что теперь его карьерному продвижению содействовал сам шеф Штази. Но тут произошло невозможное: рухнула Берлинская стена, а с ней - Штази, ГДР и надежды на спокойную пенсию и новый "трабанд". Офицер застрял в чужой стране, среди непонятных бессмысленных людей, предавших его социалистическую Родину.
Маркус Вольф, с которым он встречался в последний раз в начале 1991 года на бывшей конспиративной квартире Штази в Камергерском переулке, дал ему чёткое задание: отомстить. Страну, которая уничтожила ГДР, должна была постичь участь ГДР. Точка. 
С Советским Союзом у них все получилось легко и быстро. А вот Россия...Россия никак не поддавалась. Для того, чтобы развалить Россию, пришлось стать её президентом - но и этого оказалось недостаточно. 
Тогда он стал придумывать конфликты. Начал с Грузии, продолжил в Украине, теперь вот - Турция. Он все время ищет корабль, при столкновении с которым Россия даст течь и погибнет. Ему все труднее. Он стареет, забывает русский язык, начинает выдавать себя. Вот "удар в спину", Dolchsto von hinten, знаменитый немецкий политический термин, который он запомнил ещё с уроков истории в дрезденской начальной школе. Так мог бы сказать Гитлер. Ну, в крайнем случае, Хонеккер. Но не Путин. 
А он и не Путин.
Как его зовут на самом деле, знал только Маркус Вольф. Ну и ещё пара офицеров в отставке, мирно скончавшихся при невыясненных обстоятельствах. Один из них перед смертью рассказал эту фантастическую историю случайно встреченному в берлинском парке представительному молодому человеку, своим открытым лицом и доброй улыбкой напомнившему ему офицеров КГБ, с которыми он так хорошо работал и выпивал в лучшие годы. 
Молодой человек, конечно же, не поверил в этот старческий бред. Да и прогулка его была короткой, он был очень занят - писал книжку о новом президенте России, сроки поджимали.
Но именно после этой прогулки он назвал её "Немец в Кремле".

Разговоры о свободе они, точь-в-точь как негры, понимают в том смысле, что им больше не придется работать. Освобождение привело бы в расстройство всю империю, зиждущуюся на послушании.

И правительство, и помещики – все, кто видят, как мало толку от работы на барщине, – охотно перешли бы от нынешнего порядка к наемному труду; однако на пути у них встало бы огромное препятствие – крестьянское пьянство. Нынче крестьянин зарабатывает деньги лишь ради того, чтобы купить себе водки.

Торговля водкой составляет один из главных источников дохода для помещиков, которые, продавая ее крестьянам, получают назад все, что те им заплатили.

Свободу крестьяне поймут исключительно как возможность напиваться до бесчувствия.===

Бывший глава МВД Украины Виталий Захарченко обвинил бывшего главу Администрации президента Сергея Левочкина в разгоне Майдана 30 ноября. По его словам, Левочкин стал "третьей силой", которая превратила мирную демонстрацию студентов в кровавые столкновения.

"Среди ближайшего окружения президента [Виктора Януковича] были предатели, которые действовали против интересов государственной власти. Это была так называемая третья сила", - заявил Захарченко в интервью РИА Новости.

"В ночь с 29 на 30 ноября, когда студенты начали расходиться, их оставалось на Майдане около 500 человек, эта "третья сила" спровоцировала кровавый конфликт. Так, бывший руководитель администрации президента Украины Сергей Левочкин организовал установку на майдане Незалежности новогодней елки… И это за месяц до Нового года, когда никакой необходимости в этом не было! Тем не менее, он через главу городской администрации Попова отдал распоряжение установить елку. Попов обратился к начальнику городской милиции Валерию Коряку с просьбой разогнать студентов, чтобы освободить место для елки. Я запретил Коряку делать это. Левочкин звонил мне, я отказывал и ему. Понятно было, что разгон студентов приведет к эскалации напряжения", - рассказал он.

"И вот поздно ночью, когда я впервые за 10 дней поехал домой отоспаться и привести себя в порядок, не согласовывая со мной своих действий, начальник городского отдела внутренних дел Коряк под нажимом со стороны Попова и прежде всего Левочкина предпринял попытку силового разгона студентов. Хотя, честно говоря, в основном там были уже не студенты, а радикалы, националисты, съехавшиеся в Киев для участия не в мирных демонстрациях, а в том, чему их обучили в лагерях — в государственном перевороте. Коряк попытался их разогнать, и тогда мирный митинг превратился в кровавое побоище. Продолжением его стал лагерь на Майдане, где уже в основном находились обученные радикалы", - сообщил Захарченко.

Напомним, что 30 ноября 2013 года около 4 часов утра сотрудники подразделения милиции "Беркут" без решения суда и под надуманным поводом установки праздничной елки разогнали мирных граждан, которые находились на Майдане Независимости. Были избиты 84 человека, в том числе 16 студентов. Подозреваемыми по этому делу проходят бывший президент Виктор Янукович, бывший глава СНБО Андрей Клюев, его зам Владимир Сивкович, Виталий Захарченко, бывший глава КГГА Александр Попов, бывший начальник ГУМВД в Киеве Валерий Коряк, начальник подразделения столичной милиции общественной безопасности Петр Федчук, его зам Олег Мариненко, комполка "Беркут" Сергей Кусюк и его шесть подчиненных.

За час роботи з дітьми, у своїй практиці, мені довелося зіткнутися з такими фактами:
1. Діти люблять своїх батьків однаково сильно, в незалежності (!!!) від демонстрованої ними поведінки.
Дитина сприймає маму і тата як одне ціле і як найважливішу частину самої себе.
2. Ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мати. (Жінка виступає посередником між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто його батько, який він і як до нього слід ставитися).
3. Мати має абсолютну владу над дитиною, вона робить з нею усе, що захоче, свідомо чи несвідомо.
Така сила дана жінці природою, без зайвих сумнівів, для того, щоб потомство змогло вижити.
Спочатку сама мама є світом дитини, а пізніше вона виводить дитину в світ через саму себе.
Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує увагу на те, що значимо для мами.
Усвідомлено чи неусвідомлено мама активно формує сприйняття дитини.
З батьком дитину теж знайомить мама, вона транслює ступінь значущості батька.
Якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.
На прийомі:
- Моїй доньці 1рік 7месяців. Вона з криком тікає від батька, а коли він бере її на руки та плаче і виривається. А останнім часом стала казати батькові: “Іди, я тебе не люблю. Ти поганий".
- А що ви насправді відчуваєте до свого чоловіка?
- Я сильно ображена на нього...до сліз.
4. Ставлення батька до дитини теж формує мати.
Наприклад, якщо жінка не поважає батька дитини, то чоловік може відмовити дитині в проявах уваги.
Досить часто повторюється одна і та ж ситуація: вистачить тільки жінці поміняти своє внутрішнє ставлення до батька дитини, як він несподівано виявляє бажання бачити дитину і брати участь у її вихованні.
І це навіть в тих випадках, коли батько до цього довгі роки ігнорував дитину.
5. Якщо порушена увага, пам'ять, неадекватна самооцінка, а поведінка бажає бути кращою – то в душі дитини катастрофічно не вистачає батька.
Відкидання батька в сім'ї часто веде до появи інтелектуальної і психічної затримки розвитку дитини.
6. Якщо порушена комунікативна сфера, висока тривожність, страхи, а пристосовуватися до життя дитина так і не навчився, і скрізь почуває себе чужою – значить вона ніяк не може відшукати маму в своєму серці.
7. Дітям легше справлятися з проблемами дорослішання, якщо вони відчувають, що мама і тато приймають їх цілком, такими, які вони є.
8. Дитина росте здоровою емоційно і фізично, коли вона знаходиться поза зоною проблем своїх батьків - кожного індивідуально або їх як пари. Тобто вона займає своє дитяче місце в системі сім'ї.
9. Дитина завжди "тримає прапор" за відкинутого з батьків. Тому вона буде з'єднуватися з ним у своїй душі будь-якими способами.
Наприклад, вона може повторювати важкі особливості долі, характеру, поведінки і т. п. Причому, чим сильніше мати не приймає ці ознаки, тим яскравіше в дитини вони проявляються. Але як тільки мама щиро дозволить дитині бути схожою на свого батька, любити його відкрито, у дитини з'явиться вибір: з'єднуватися з батьком через труднощі, проблеми або ж любити його напряму – серцем.
10. Дитина віддана мамі і татові однаково сильно, вона пов'язана любов'ю.
Але коли відносини в парі стають важкими, дитина силою своєї відданості і любові глибоко включається в те нелегке, що завдає болю батькам.
Вона бере на себе стільки, що дійсно багато в чому полегшує душевні страждання одного або й обох батьків відразу.
Наприклад, дитина може стати психологічно рівною батькам: другом, партнером.
І навіть психотерапевтом. 
А може піднятися ще вище, замінюючи їм психологічно їхніх батьків.
Така ноша є непосильною ні для фізичноого, ні для психічного здоров'я дитини. Адже, в підсумку, вона залишається без своєї підпори – без батьків.
10. Коли мама не любить, не довіряє, не поважає або просто ображена на батька дитини, то дивлячись на дитину і бачачи в ній багато проявів батька, усвідомлено або неусвідомлено вона дає дитині зрозуміти, що її "чоловіча частина" погана. Вона як би говорить: “Це мені не подобається. Ти не моя дитина, якщо ти схожа на свого батька".
І з любові до матері, а точніше із-за глибокого прагнення вижити в цій сімейній системі, дитина все-таки відмовляється від тата, а отже і від чоловічого в собі.
За таку відмову дитина платить занадто дорогу ціну.
В душі цієї зради вона собі ніколи не пробачить.
І обов'язково покарає себе за це зламаною долею, поганим здоров'ям, неуспішністю в житті.
Адже жити з цією провиною нестерпно, навіть якщо вона не завжди усвідомлюється.
Але це ціна її виживання.
Щоб відчути, що ж відбувається в душі дитини, спробуйте закрити очі і уявити двох самих близьких для вас людей, за яких ви можете, не замислюючись, віддати життя.
А тепер ви всі троє, міцно тримаючись за руки, опинилися в горах.
Але гора, на якій ви стояли, несподівано звалилася.
І виявилося, що ви дивом втрималися на скелі, а дві ваші найдорожчі людини повисли над прірвою, тримаючись за руки.
Сили закінчуються і ви розумієте, що двох не витягнути.
Врятувати можна тільки когось одного.
Кого ви оберете? У цей момент мами, як правило, говорять: “Ні, краще вже померти всім разом. Це жахливо!"
Дійсно, так було б легше, але умови життя такі, що дитині доводиться зробити неможливий вибір.
І вона його робить.
Частіше в бік мами.
“Уявіть, що ви все-таки відпустили одного з батьків і витягли іншого.
-Що ви будете відчувати по відношенню до того, кого ви не змогли врятувати?
-Величезну, спопеляючу провину.
- А до того, заради кого ви це зробили?
- Ненависть!
Але природа мудра - тема злості на маму в дитинстві протабульована жорстко. Це виправдано, адже ж мама не тільки дарує життя, вона його ще й підтримує. Після відмови від тата, мама залишається єдиною людиною, яка може підтримати в житті.
Тому, висловлюючи свій гнів, можна спиляти гілку, на якій сидиш.
І тоді цей гнів звертається на самого себе (аутоагресія).
“Це я погано впорався, я зрадив тата, я зробив недостатньо для того, щоб...
і тільки я один.
Мама не винна - вона слабка жінка".
І тоді починаються проблеми з поведінкою, психічним і фізичним здоров'ям.
11. Чоловіче начало це набагато більше, ніж схожість на власного батька.
Принцип чоловічого – це закон. Духовність.
Честь і гідність.
Почуття міри (внутрішнє відчуття доречності та своєчасності).
Соціальна самореалізація (робота по душі, хороший матеріальний дохід, кар'єра) можлива, тільки якщо в душі людини є позитивний образ батька.
12. Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу частину всередині дитини. (Навіть якщо батькові самому не вдалося вибудувати відносини з власним батьком. Для процесу ініціації це не настільки важливо).
Ви, напевно, зустрічали дорослих людей, які інфантильні і безпорадні, як діти?
Починають одночасно купу справ, мають безліч проектів, але жоден так і не доводять до кінця.
Або ті, хто бояться почати справу, проявити активність у соціальній самореалізації.
Або ті, хто не можуть сказати "ні".
Чи не тримають слова, на них складно в чомусь покластися.
Або ті, хто постійно брешуть.
Або ті, хто бояться мати власну точку зору, погоджуються з багатьма проти власної волі, "прогинаючись" під обставини.
Або навпаки, ті, хто ведуть себе зухвало, воюють з навколишнім світом, протиставляючи себе іншим людям, багато роблячи в протест, або навіть поводяться протиправно.
Або ті, кому життя в соціумі дається з величезними труднощами, "втридорога" тощо – все це ті люди, у яких не було доступу до свого батька.
13. Тільки поруч з батьком маленька дитина вперше пізнає межі.
Власні межі і кордони інших людей.
Межі дозволеного і не дозволеного.
Свої можливості і здібності. Поруч з батьком дитина відчуває, як діє закон.
Його чинності.
(З мамою стосунки будуються за іншим принципом: без кордонів – повне злиття).
Як приклад, можна згадати поведінку європейців (в Європі яскраво виражені принципи чоловічого) та росіян (в Росії яскраво виражені принципи жіночого), коли вони разом виявляються на одній території. Європейці, на якій би малій території не опинилися в просторі, інтуїтивно розміщуються таким чином, що ніхто нікому не заважає, ніхто не порушує нічиїх кордонів, і навіть якщо це переповнений людьми простір, то все одно кожному залишається місце для своїх інтересів.
Якщо ж з'являються росіяни, то вони заповнюють собою все. Вже нікому немає місця поруч.
Своєю поведінкою руйнуючи чужий простір, тому що не мають своїх власних кордонів.
Починається хаос.
А це саме те, чим і є жіноче без чоловічого.
14. Саме в чоловічому потоці формуються гідність, честь, воля, цілеспрямованість, відповідальність – у всі часи високо ціновані людські якості.
15. Діти, яких мама не допустила до батьківського потоку (свідомо чи несвідомо) не зможуть легко і природно пробудити в собі врівноважену, дорослу, відповідальну, логічну, цілеспрямовану людину – тепер доведеться докладати величезні зусилля.
Тому що психологічно вони залишилися хлопчиками і дівчатками, так і не ставши чоловіками і жінками.
Тепер за мамине рішення "захистити дитину від батька" людина все життя буде платити неймовірно високу ціну.
Немов би вона втратила благословення на життя.
“Якщо дружина поважає чоловіка, а чоловік поважає дружину, діти теж відчувають повагу до себе. Хто відкидає чоловіка (або дружину), той відкидає його (або її) у дітей. Діти сприймають це як особисте відкидання" - Берт Хеллінгер.
16. Батько грає різні, але значущі ролі для сина і доньки. Для хлопчика батько – це його самоідентифікація по статі (тобто відчуття себе чоловіком не тільки фізично, але і психологічно). Батько - це батьківщина для сина, його "зграя".
Хлопчик з самого початку народжується від людини іншої статі.
Все, з чим стикається хлопчик у матері – інше по суті, інше, ніж є він сам. Жінка переживає те ж почуття.
Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов'ю, наповнивши жіночим потоком, ініціювавши жіночі принципи, з любов'ю відпустивши його на батьківщину – до батька.
(До речі, тільки в цьому випадку син може шанувати свою матір і бути їй щиро вдячним).
17. З моменту народження і, приблизно, до трьох років хлопчик знаходиться у полі впливу матері. Тобто він насичується жіночим: чутливістю і ніжністю. Здатність до близьких, довірчих і довготривалих емоційних відносин.
Саме з матір'ю дитина вчиться емпатії (входження в душевний стан іншої людини).
У спілкуванні з нею пробуджується інтерес до інших людей.
Активно ініціюється розвиток емоційної сфери, а так само інтуїції і творчих здібностей, вони теж у зоні жіночого.
Якщо мати була відкрита у своїй любові до малюка, то згодом, ставши дорослим, такий чоловік буде турботливим чоловіком, ніжним коханцем і люблячим батьком.
18. У нормі, приблизно, після трьох років, мама відпускає сина до батька. Важливо підкреслити, що вона відпускає його назавжди. Відпускає, значить, дозволяє хлопчикові насичуватися чоловічим і бути чоловіком.
І для цього процесу не настільки важливо, живий батько чи помер, може бути, у нього інша сім'я, або він далеко, або у нього важка доля.
19. Буває і так, що біологічного батька немає і не може бути поруч з дитиною.
Тоді тут має значення, що мати відчуває в душі до батька дитини.
Якщо жінка не може погодитися ні до його долі, ні з ним, як правильним батьком її дитини, то дитина отримує довічну заборону на чоловіче.
І навіть правильна середовище, в якому вона обертається, не зможе компенсувати їй цю втрату.
Вона може займатися чоловічими видами спорту, другий чоловік мами може бути чудовою людиною і мужнім чоловіком, можливо, навіть є дідусь, або дядько, готові спілкуватися з дитиною, але все це залишиться на поверхні, як форма поведінки.
В душі дитина ніколи не наважиться порушити материнської заборони.
Але якщо жінці все-таки вдається взяти біологічного батька дитини у своє серце, то дитина несвідомо буде відчувати, що чоловіче - це добре.
Сама мама дала своє благословення.
Тепер, зустрічаючи у своєму житті чоловіків: дідуся, друзів, вчителів, або нового маминого чоловіка, дитина зможе через них насичуватися чоловічим потоком.
Який вона буде брати у свого батька.
20. Єдине, що має значення, це: який образ в душі у матері про батька дитини. Допустити дитину до батьківського потоку мама може лише за умови, що в душі вона поважає батька дитини, або як мінімум, добре до нього ставиться.
Якщо цього не відбувається, то марно говорити чоловікові: “Іди пограйся з дитиною. Сходіть разом погуляти" і т. п., батько цих слів не почує, так само, як і дитина.
Вплив має тільки те, що прийнято душею.
Благословляє мама батька і дитину на взаємну любов один до одного?
Чи наповнюється мамине серце теплом, коли вона бачить, як дитина схожа на свого батька?
Якщо батько визнаний, то тепер малюк почне активно наповняться чоловічим.
Тепер розвиток піде за чоловічим типом, з усіма чоловічими особливостями, звичками, уподобаннями, і нюансами.
Тобто тепер хлопчик сильно почне відрізнятися від маминого жіночого і все більше стане схожим на татове чоловіче.
Так виростають чоловіки з вираженим чоловічим.
З дочками цей процес трохи інакше.
Дівчинка теж приблизно до трьох років перебуває з мамою, просякуючись жіночим.
В районі трьох – чотирьох років вона переходить під вплив батька і знаходиться в полі його впливу приблизно до шести – семи років.
У цей час активно ініціюється чоловіче: воля, цілеспрямованість, логіка, образне мислення, пам'ять, увага, працьовитість, відповідальність і т. д.
А найголовніше, саме в цей період закладається розуміння того, що дівчинка відрізняється від тата по статі. Що вона схожа на маму, і скоро вона стане така ж красива жінка, як мама. Саме в цей період дочки обожнюють своїх батьків.
Луковникова М. В.
дитячий, медичний психолог.