Новий уряд: команда професіоналів чи ляпас українцям?

«Розстріл Отамана Болбочана се не «дрібний епізод», як доводиться від декого чути. Не дрібний тому, що при нашім страшнім убожестві на людей, кожна свідома, чесна одиниця на вагу золота важиться в нашім національнім бюджеті. Не дрібний тому, що Болбочан був одним з найвидатніших представників тих Українців, котрі хоч пристали до національної роботи допіру в часах революції, але пристали щиро і всею душею. Він був одним з тих чесних, свого імени достойних офіцерів, котрі, вступивши до...

Читати далі...

Німці розстріляли Олену Телігу в лютому 1942 року у Києві за те, що домагалася незалежності для своєї Батьківщини – України. Коротке Оленине життя своєю сліпучою яскравістю навчає нас, нині сущих, насамперед безкомпромісної однозначності не лише в питаннях ідеологічних, але й навіть буденних, сказати б – родинно побутових. Під сучасну пору, коли зусібіч наступає «політкоректна толерастія», ця наука особливо актуальна і надзвичайно потрібна. Олена Теліга кличе нас на вершини Духа не як теоретик ...

Читати далі...

*** Отаман трішки спохмурнів, та потім загадкова усмішка заграла в його закручених вусах. - А знаєш, чого Вовкулака пішов до лісу? - Ну, як чого…. – Не зрозумів Чорновус. - Начитався Шевченка. Я часто питаюся у новачків: чого ти до мене прийшов? І чую: в того москалі хату спалили, того пограбували, у того дівчину зґвалтували… У нас завсіди так було – поки заброда не заллє сала за шкуру, ми нічичирк. А цей мені каже: прочитав «Кобзаря». Ти таке чув коли – небудь? Щоб чоловік...

Читати далі...

«Ой на горі на Маківці…» Цю пісню я вивчив на початку 1990-х років. Її бадьорий настрій, патріотичні слова, хоча і з деякими галицизмами та полонізмами, лягли мені на душу. Не раз співав її, відпочиваючи душею – чи то спускаючись із гір у районі Славського, чи підходячи до свого дому на Курській вулиці в Києві. Ой на горі на Маківці Там ся били січові стрільці… Б’ються, б’ються, не здаються, Йдуть до бою ще й сміються! Та піднесення зникало, коли десь із-за рядків та...

Читати далі...

Я виджу, тут, у Косові, наш нарід залінивий. Щоби брався до якого життя, а то лише сидить і чекає на готове. Ти часом «наші сусіди», хоч їх є менше, то більше роблять. То якесь представлення, то хотіли сполонізувати все. До того ще зачинають від малих дітей. І хотять, щоби Українці жили з ними у згоді, як вони вже такій малій дитині зачинають вщіплювати ненависть до всього, що українське. Не учать, що належить, щоб якийсь розум мали, але відразу – ненависть. І то директори народної школи –...

Читати далі...

Згідно із совєтською історичною традицією висвітлювати німців негативно вважалося добрим тоном. Багато нинішніх українських істориків вийшло із совєтської доби, тож вони і продовжили цю тенденцію. Прикро читати їхні примітивно-упереджені оцінки ролі німців, особливо коли йдеться про Першу світову війну. До слова, в мемуарах українських вояків 1914 – 1918 років очорнювання німців немає. Це ж стосується і спогадів Михайла Горбового. Більшість його згадок про німців підтверджують доброзичливе і...

Читати далі...

Ляхи не пробачили гуцулам участі в боротьбі за Українську державу. Щоб убити навіть думку про неї, польські завойовники 1920 року здійснили варварську «пацифікацію» Верховини. Скільки крові тоді пролилося!... А хто пам’ятає про це? Про польську пацифікації Східної Галичини і Волині в 1930-х рр.. ми, слава богу, не забули, а хто пам’ятає трагедію Гуцульщини?! А про неї збереглося чимало свідчень. Про цю «пацифікацію» писали Петро Шекерик-Доників, Михайло Горобовий і Михайло Ломацький. Уривки...

Читати далі...

На весь свій голос пролунали гасла, які піднесла ще російська революція. У великому здивуванні перед бувшою Росією і стоїть цей політично думаючий світ із запитом: «А чи переведе всі ті гасла, чи здійснить їх вона?» Розкололася, розпалася Росія. Донині великого осоромлення зазнала московська безцарна, здавалосяб, вільна земля, дійшовши до наболівшого навіть москалям своїм насиллям та безпутством більшовизму. Гарні, красиві гасла піднесла й українська революція. Але і на Вкраїні...

Читати далі...

В історії ХХ століття є три провідні теми: 1) Визвольна війна 1917 – 1920 – х років, 2) цілеспрямоване нищення українського етносу у 1920 – 1930 – х роках, кульмінацією якого став Голодомор, 3) та героїчна боротьба українців у роки Другої світової війни. Москва істерично-болісно сприймає правду про ті часи. Кожне дослідження цих сторінок історії апологети імперії сприймають з люттю, особливо коли правдиві оцінки звучать на державному рівні. Боротьба УПА і Голодомор ґрунтовно...

Читати далі...