Колоніальна спадщина

Кримська війна, великодержавні фантоми й Україна

Чомусь ця подія лишилася мало поміченою. У інтерв"ю потворна мусульманка сказала, що "вони не несуть фізичної загрози, а хочуть принести нам світло ісламу". Отакої! Дякуємо, що ще не стріляєте. Обкладають бідну Неньку із усіх сторін, як не "ісконним православієм", то "світлим ісламом". Звідси маленьке соціологічне опитування.

Чи бажаєте просвітитися світлом Ісламу?

П.С. Про халіфат забув написати, самі прочитаєте! 

Це була Особистість із великої літери — й якраз саме тому людина великої демократичності й скромності, безмежної доброти; іноді здається, що саме Сергій Борисович на власному прикладі доводив один глибокий етичний закон життя: між масштабом людини та її зовнішніми амбіціями — завжди зворотно пропорційна, а не пряма (як зараз модно стверджувати) залежність!

У 1661 році в австрійському Зальцбурзі з нагоди реставрації зальцбурзьких катакомб було надруковано книжку Brevis historia. У ній згадувалося про мармурову плиту з написом латиною, знайдену в катакомбах Монашої гори. Шрифт напису було визнано оригінальним, оскільки він не містив латинської літери U, якої не знали стародавні римляни.

"Року Божого 477 Одонацер король рутенів, готів, угрів і герулів у скаженій ненависті до Церкви Бога замордував за визнання віри і скинув зі скель блаженного Максима та його п'ятдесятьох товаришів, які у цій печері ховалися, а провінцію Норик вогнем і мечем спустошив".

Книга Brevis historia стверджувала, що Одонацер мав королівський титул, а за національністю був Ruthenus тобто русин або русич. До московського загарбання українські історики й державні діячі не раз згадували про Одонацера. В літописі Самійла Величка пишеться, що: "Наші предки русичі в п'ятому столітті під проводом короля Одонацера не тільки перемогли численніші римські легіони, але й Рим здобули й 14 років панували в тій столиці світу. Літопис Биховця від 1429 року згадує про з'їзд шляхти в Луцьку. Там Великий князь Вітовт запропонував прийняти українську й литовську шляхти до польських гербів. Українська делегація у відповідь заявила: "Ми походимо од древніх русов, що Рим узяли".

В універсалі гетьмана Богдана Хмельницького від 1648 року згадується про "предків наших русів з Ругії од Помор'я Балтицького, якими за предводительством короля їх Одонацера року по Рождестві Господнім 470 Рим був узятий і 14 літ овладаємий". Після смерті Хмельницького в 1657 році генеральний писар Запорізького війська Самійло Зорка над труною померлого виголосив промову: "Милий вождю! Древній руський Одонацер".

До речі, Одонацер скинув останнього римського імператора Ромула Августула. Разом із римським сенатом переможець послав у Константинополь лист до імператора Зенона, в якому говорив про непотрібність двох імператорів. Одонацер вважав, що одного правителя буде достатньо для захисту всього сходу й заходу імперії. Згодом Зенону дісталися й імператорські регалії. Західна Римська імперія офіційно перестала існувати. А Одонацера після 14 років правління було вбито готами під час гостини. Його дружину заморили голодом, а сина також убили дорогою до Галлії.

Юрій СТРИГУН
Джерело: <a href="http://gazeta.ua/articles/history/_rusin-ukrajinec-14-rokiv-vladaryuvav-u-rimi/495915">Gazeta.ua</a>

Коли фах перетворюється на спосіб виживання, розмиваються основи європейської цивілізації. Власне тому у нас все так херово, власне тому нічого не робиться, а те, що робиться, робиться так, що краще би не робилося. Саме відсутність професійної етики уможливлює існування всіх цих поліцаїв, які не захищають людей, архітекторів, які калічать простір існування, суддів, які порушують закон, журналістів, які поширюють неправду, керівників, які не дбають про тих, ким керують, бургомістрів, які провадять до занепаду свої міста, учителів, які втомилися воювати з дітьми, яких мають за своїх ворогів, лікарів, яким байдужий результат власної праці, священиків, які прийшли до священства не через покликання, пивоварів і виноробів, яким не в падло бодяжити порошкові напої без пива і вина… Зрозуміло, що можна не любити людей, коли чимось займаєшся. Але не можна, займаючись чимось, не поважати того ремесла, яким займаєшся. Бо ніщо не приводить до власної деградації швидше.


Тарас ПРОХАСЬКО

Духовный человек или умствующий дурак?

Есть люди, которые долгие годы «практикуют духовность», но при этом в их жизни не произошло никаких существенных изменений. Некоторые из них могут приводить красноречивые цитаты из писаний, обсуждать различные философские течения, произносить длинные речи на эти темы. Их умы полны ментальных концепций.
Знание, тем не менее, является лишним грузом, если не используется в нашей собственной жизни. Так же как просто разговоры о принятии лекарства не излечат физическое недомогание, читать и слушать знание бесполезно, если человек не смотрит внутрь себя и не применяет его каждый момент жизни.
Некоторые используют духовное знание как способ сбежать от повседневных проблем. Если знание не увеличивает наше мастерство по жизни и не придает сил, чтобы преодолеть все превратности судьбы, то его цель не достигнута. Так как обладать знанием не означает приобрести мудрость, то многие люди после многих лет «духовного развития» из неведающих глупцов превращаются в умствующих дураков.

Единственный критерий, позволяющий судить о том, было ли знание использовано по назначению, это постепенное уменьшение страдания в повседневной жизни человека, когда он все более глубоко испытывает умиротворение, радость и любовь.

Борис Голд

Всякий зустрічає належне (що заслужив) за внутрішнім своїм настроєм: але подробиці відповідності зовнішніх випадковостей (внутрішньому стану кожного) знає один Бог.

Св. Марк