Ленд

Поки на півдні Східної Європи Київська Русь пожинала перші плоди християнізації, на півночі, в Славії, назрівали драматичні події, пов’язані з появою на східнослов’янському обрії норманських авантюрників. Ця інвазія спричинилась до виникнення норманістської концепції походження Русі, яка, починаючи від 18 ст., задала прикрої шкоди вітчизняної історіографії.
Поява скандинавських вікінгів на Ладозькій півночі була явищем цілком закономірним і становила необхідну ланку в ланцюгу норманської військово-політичної активності. Морський периметр Європи почав знайомитися з озброєними зграями скандинавів від кінця 8, а особливо – на початку 9 ст. На узбережжі Англії датські загони вперше з’явилися у 787 р., а у Франції – десь близько 800 р. Приблизно тоді ж «кмітливі дани» опинилися в Нідерландах (Фландрія) та в землях західних слов’ян «ободритів».
Смути, що виникали у Франській імперії після смерті Карла Великого, дали підстави норманам не тільки все далі проникати у багаті французькі землі, а й потроху осідати на них. Підіймаючись річками у глиб країни, норвезькі дружини загрожують Парижу, Туру, Орлеану, Діжону, Суасону та іншим великим містам. В кінці 9 ст. конунг Ролон засновує гергоство Нормандію, а через століття його нащадок, Вільгельм Завойовник, захоплює британський престол і стає родоначальником англійської династії Плантегенетів.
Протягом 9 ст. норвежці й датчани грабують Фландрію та Північну Німеччину, досягаючи Кельна, Аахена, Бонна, Трієра, Вормса; шарпають узбережжя Іспанії, виходять у Середземне море. Вони ведуть запеклу боротьбу з військми мордовського халіфа і доходять до Севільї, де завдають арабам відчутної поразки. Одночасно скандинавські загони з’являються в Північній Африці та на середземноморських островах.
Ще в першій половині 9 ст. нормани досягли Італії, де зустрілися з візантійцями. Пізніше (в середині 11 ст.) Роберт Піскар заснував на підні Апеннінського півострова та в Сіцілії досить сильну державу. Папа Микола 2 визнав його своїм васалом і дав титул герцога. Надалі Роберт вів уперту боротьбу проти імператора Олексія Комнина, втручався у змагання Ватикану з німецьким імператором 4; одним словом, провадив бурхливу зовнішню політику. Поле діяльності норманів не обмежилося Європейським континентом. У 986 р. Біорн Геріулфссон першим досяг Американського узбережжя, а через 4 роки Еріх Рудий, вигнаний з Норвегії за вбивство, висадився у Гренландії. У Північно-Східній Америці почали виникати норманські колонії, засновником яким вважають конунга Лейфа Ейріксона. Таким чином, навіть Атлантика нездатна була стримати рух скандинавських завойовників.
Отож, було б дивно, якби Східна Прибалтика і північ Східноєвропейської рівнини залишилися осторонь того руху. Цього, звичайно, й не сталося. Відміна полягала в тому, що на Русі замість датчан і норвежців провідна роль належала шведам. Від початку 9 ст. шведські вікінги освоюють узбережжя Балтики і починають проникати в глиб континенту. Пройшовши фінською протокою, вони потрапили в горло Неви, далі вийшли до Ладозького озера і тут зіткнулися зі східними слов’янами. Сталося це в 60-ті роки 9 ст.
Залишимо осторонь непевні літописні згадки про данину, яку ільменські словени, чудь, вісь та меря (племена, що входили до складу Славії) нібито сплачували «варягам» ще до 870р. Виключати можливість такого, звичайно, не можна: коли Франція, Німеччина чи Іспанія відкуповувалися від озброєних банд, то чому не могло щось подібне трапитися й на сході Європи? Але наявні відомості надто далекі від історичної достовірності. Зовсім інша річ – утвердження в Ладозі норманської династії князів.

М.Б.