Імперія рабства

І робітників, і селян – усіх трудівників примусили працювати. Праця стала обов’язковою – наче в концтаборі. І на державних умовах. З кожних 100 копійок, зароблених робітником, йому віддавали 7-8 копійок, решту держава забирала собі. З цих 92-93 копійок держава згромаджувала великий бюджет, з якого від свого імені і з великим самохвальством фінансувала житлове будівництво, «безплатну» медичну допомогу, «безплатну» освіту, пенсії. При цьому вона мовчала, що з цих же 92-93 копійок собі виділяла щедрий штам, фінансувала армію, величезний репресивний апарат, цілу армію пропагандистів, понад 80 комуністичних партій в різних країнах світу та проводила величезну роботу у справі розширення московської імперії. Цю внутрішню «благодійну» діяльність подавала як досягнення нового, передового, найпрогресивнішого і т. ін. соціалістичного ладу.
Людей відучували від самостійного мислення і привчили дивитися на комуністичну партію, керівну силу держави як на єдине зосередження розумних людей, відучували від ініціативності і привчали до бездумного слухняного виконання вказівок партії. Жорстоким терором привчили до абсолютної безпринципності, коли навіть не насмілювалися висловити бодай найменшу незгоду і покірно схвалювали все, що їм пропонували.
З другого ж боку держава давала робітникові все: регулярно видавала зарплату, гарантувала відпустку, освіту, медичну допомогу, недорогу (після очікування 15-20 років) квартиру. Людей привчили в усяких дрібницях звертатися до влади: потрібна віконна кватирка – господар квартири пише заяву в ЖЕК, щоб йому відремонтували. Чоловік з дружиною посварився, жінка йде поскаржитися до секретаря партійної організації – просто тобі наче в дитячому садочку!

***
Тоталітарний режим робив усе можливе, щоб відучити людей від самостійного мислення, щоб убити в них активність і зробити пасивними. На Кожному кроці розвішали плакати: «КПРС – розум, честь і совість нашої доби», «Народ відданий партії» (не партія має служити народу, а народ - партії).

 Честь і совіть повинні повернутися туди, де мають бути - в людську душу і серце!