"Самі себе звоювали"

У нашій та й зарубіжній літературі помилково вважають чимало родин української шляхти поляками. Ця помилка живе і у свідомості багатьох українців. Такі вже парадокси української історії. Але із опублікованих у 19 ст. документів української шляхти ("Акти о шляхєтскіх родах Юго-Западной Росії") видно, що десь із середини 16 ст. до середини 17 ст., Польща поширила свою владу на українські землі, понад 700 родин української шляхти перейшли у католицьку віру, зреклися українства, звабившись ледачим життям у тіні чужого меча. Дехто з істориків називав ту нашу еліту "украденими дітьми". Дійсно Польська імперія переманила на свій бік ту нашу еліту з її багацтвами і державницьким розумом. Україна залишилася як бідна бездітна вдова на попелищі. Згодом чимало із цих перекинщиків, як-от Сапеги, Остророги, Чарнецькі, Друцькі, допомогли Польщі остаточно поневолити українців. Як бідкався І. Мазепа : "Самі себе звоювали". Уже тоді у 17 ст. дехто з українських патріотів печалився отим зрадництвом української шляхти. Зокрема М. Смотрицький у своєму "Треносі" наводив великий список родових прізвищ українських шляхетських родів, які спольщилися, приписавши себе до поляків: "княжата Слуцькі, Заславські, Збаразькі, Вишневецькі, Сангушки, Чорторийські, Пронські, Ружинські, Соломерецькі, Головчинські, Крошинські, Масальські, Горські, Соколинські, Лукомські, Пузини та ін. без ліку...Хоткевичі, Глібовичі, Кишки, Сапіги, дорогостайські, Войни, Воловичі, Зеновичі, Паци, Халецькі, Тишкевичі, Корсаки, Хребтовичі, Тризни, Горностаї, Бокії, Мишки, Гойські, Семашки, Гулевичі, Ярмолинські, Чолганські, Калиновські, Кирдеї, Загоровські, Милешки, Боговитини, Павловичі, Сосновські, Скумини, Потії та ін."