У пошуках «золотого віку»-2

— Чи могли б ви пригадати ще когось із колоритних постатей, представників шляхетського середовища, які зацікавили вас як історика?

— Як і кожному з нас, мені імпонують яскраві герої, а таких в українській історії чимало. Для прикладу, князь Самійло Корецький (загинув у 1622 році), чиє родове гніздо — це теперішній Корець на Волині. Самійло Корецький був прославленим воїном. Його бурхлива юність, після повернення з освітньої подорожі до Лейденського університету, пройшла у військових походах на Московію та в сутичках із турками й татарами, часто разом із козаками. Одружився Корецький у 1615 р. з наймолодшою донькою молдовського господаря Єремії Могили — Катериною (з його найстаршою донькою був одружений Михайло Вишневецький — батько Яреми Вишневецького). Відповідно, князь був задіяний у різних клопотах Молдови, зокрема в її спробах вирватися зі стамбульських рук.

Перший раз він потрапив у полон до турків щойно після одруження, у 1616 році. Султан оголосив його своїм особистим ворогом, Корецьким лякали турецьких дітей. Його ув’язнили у Стамбулі, а дружину вивезли до Білгорода, який тоді належав туркам. Далі розгортається романтична історія. Слуга Корецького возив листування між закоханим подружжям, а, на щастя для істориків, він був людиною нескромною, тож листи ці не лише читав, а й копіював. Цей чоловік був французом, тому кілька років по тому, повернувшись на батьківщину, видав їх у Парижі 1620 року в перекладі французькою. Хто знає французьку, може сьогодні прочитати цю вишукану любовну лірику, її перевидали в 1863 році в Бухаресті.

Як великому герою, оспіваному багатьма панегіристами, Корецькому організували втечу, передавши йому до в’язниці у хлібі шнур, з допомогою якого князь спустився з вежі до моря, де на нього вже чекав човен. Готували цю втечу спільно грецькі монахи та члени французького посольства, а Александрійський патріарх забезпечив таємний виїзд із Туреччини, переславши втікача до одного з маленьких монастирів у Егейському морі. Через якийсь час Корецький під виглядом купця сів на корабель, що прямував до Рима. Під час плавання на цей корабель напали корсари, яких тоді в Середземномор’ї не бракувало. Капітан корабля й торгові люди, які там були, збиралися здатися, але Корецький їх вишикував і організував оборону, тож під час сутички зумів не лише захистити судно, а й узяв у полон піратський корабель. Прибувши з ним до Рима, Корецький подарував і корабель, і піратів Папі Римському.

Невдовзі після повернення нашого героя в Корець розпочалася нова війна з турками, в якій 1620 року Корецького було повторно взято у полон і завезено до Стамбула. Цього разу за нього просили дуже високі особи, зокрема з проханням викупити Корецького до султана звертався англійський король Яків Стюарт, а запорожці нібито  навіть пробували у 1621 році організувати морський похід для звільнення бранця. Врешті-решт його, як небезпечного в’язня, задушили у 1622 році шовковим шнурком за наказом султана, причому він, за переказом, відважно боровся з катами до кінця. Тіло Корецького викупили та залили у смолу, а монахи-францисканці привезли його в Корець, де й поховали.