Хмельницький (самодержець руський)

Коли в Польщі сейми й сеймики ревіли, у інших успішних та могутніх країнах Континенту роль представницьких органів занепадала, а вся повнота влади зосереджувалася в руках абсолютного монарха, який правив жорстко, деспотично, за допомогою підпорядкованого йому особисто бюрократичного апарату.

Але дивна річ: відсутність демократії а-ля РП не робила Англію, Францію, Іспанію, Прусію, Данію... економічно й культурно менш розвиненими ніж "демократична" Ржеч Посполита. Навпаки. Бо абсолютизм у перехідний період грав дуже важливу роль - роль арбітра і посередника між різними соціальними та етнічними групами, забезпечуючи баланс і загальну стабільність системи.

І, якщо розібратися, суспільно-політичний устрій Гетьманщини часів Хмельницького був набагато ближчим до устрою успішних європейстких держав, ніж польська магнато-шляхто-кратія.

Хмельниччина завдала потужного удару по кріпацтву (у Західній Європі від кріпацтва лишилися самі рудименти); зламала станові перегородки й відкрила соціальні ліфти (розмивання станових бар'єрів - типовий для Західної Європи 16-18ст. процес).

Хмельницький (самодержець руський) зосередив усю повноту влади в своїх руках (у цей час у Франції й Іспанії квітнув абсолютизм, в Англії була диктатура Кромвеля, політичний устрій Австрії, Прусії, Швеції й Данії стрімко еволюціонував у бік абсолютизму) і створив типовий для європейської абсолютної монархії вертикальний адміністративний апарат зі збереженням елементів низового самоврядування.

Так що саме Богдан Зиновій, а не навіжений фанатик Ярема Корибут виводив Україну на рівний, ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ шлях. Цей шлях було заблоковано катастрофічно несприятливою міжнародною кон'юнктурою (молода європейська держава опинилася поміж трьома тупиковими гілками історичної еволюції: РП, Москвою і ОІ без надійних союзників), анархізмом мас і марнославством старшини - дуже вже глибоко в'їлася в нашу свідомість гнила польська політична культура з її рокошами та хронічною неповагою до верховних правителів.

Так що для розбудови нормальної європейської дежави нам не потрібні ні радники, ні адвокати. Треба тільки позбутися чужої політичної культури, нав'язаної нам роками бездержавності та комплексу меншовартості, який заважає нам вірити в себе і своїх поводирів. Здихаємося нанесеного ззовні мотлоху - і буде нам тут Європа.