Вже впало сім вождів біля семи воріт

Вже впало сім вождів біля семи воріт,

Хтось в море опустив кривавий сонце-щит,

Кривавий день погас в безоднях наших душ

І сумнів поміж нас вповзає наче вуж.

Слизький, огидний гад, сичить до мене він:

«вертай полки назад, не прирікай на згин.

Немає слави тим, хто взяв від інших стяг,

Не йди шляхом чужим - про свій подумай шлях

Багато гарних міст і неприступних брам,

Ти переможця хист покажеш ліпше там.»

Ну що ж, нехай цвітуть незнані городи,

Мене ніяка путь не приведе туди

Бо ціль у нас одна, ясніє та сама:

Своїх шляхів і цілей ні в кого з нас нема,

Підніме завтра знов щита ясного феб,

І знов проллється кров на древні мури Теб,

Червона течія омиє ноги нам

І може згинуть всі і сам поляжу там.

Туди, де кличе гнів і помсти заповіт,

Де впало сім вождів біля семи воріт.

Просвіта