***

Те, що не вдалося через військову агресію: встановлення російського контролю над всією лівобережною Україною і всім Причорномор’ям, тепер буде досягнуте через регіональну владу агентів впливу Кремля, що з регіоналів закамуфльовані у Опозиційний блок та втиснуті у партії Петра Порошенка, а також розпорошені у так звані незалежні кандидати у мери наших міст. Їхній тотальній перемозі заважали об’єднання патріотів і добровольців серед яких Свобода, Укроп, Радикали, Самопоміч та інші реальні проукраїнські сили, що опинилися після перемоги Майдану у фактичній опозиції. У опозиції до тих, кому вдалося захопити владу в Україні. Тих, хто у реальності виявився політичними диверсантами Росії, яка заздалегідь вмонтувала їх ще у верхівки майданного повстання. Тих, хто є публічним уособленням – політичною обгорткою корупційної мафії, якою заправляла і заправляє родина Кучми. У руки кращих і найслухняніших учнів Кучми: Порошенка і Яценюка. (уважно див. їхні біографії біля корупційного корита).

Планувалося обійтися «малою кров’ю» - забезпечити владу агентів Кремля за допомогою адмінресурсу і шаленої фальсифікації, яку не бачили навіть у часи Януковича. Виявилося і цього замало.

Отже для російської перемоги необхідні – репресії. 
І УКРОП – це лише початок.

Може тепер до нас потроху доходитиме ціна процесу Кучми-Пукача і справи Єльяшкевича? Може ми, нарешті, зрозуміємо через чиї бізнесові, а головне – корупційні, інтереси Путін має такий вплив на українську верхівку? Може перестанемо дивуватися тому, що у випадку з Кучмою «прозахідний» Петро Олексійович демонстративно плює смачним Шокіним, та густим Степаном Гладієм, чи навіть цілим відром всього складу Вищої ради юстиції прямо у очі не лише європейським структурам, а й Конгресу США.