Ринки

— Станом на сьогодні ми вже й так дуже відкриті. Україна — член СОТ, ми підписали Угоду про зону вільної торгівлі з ЄС... Як в таких умовах нам захищати свою промисловість, розвивати переробні галузі?

— Саме так, як ви сформулювали, і стоїть ваше головне питання. Кілька років тому в Росії я вже казав, що коли ти входиш в «клуб багатих» — це автоматично не робить тебе самого багатим. Належність до СОТ, якщо ми говоримо, що це — «клуб багатих», не зробить вас багатими. Ось те, чого я боюся тут.

Я переглядав на веб-сайті Європейської комісії умови договору про зону вільної торгівлі з Україною і відзначив таку цікаву річ: там написано, що коли український експорт загрожуватиме європейській економіці, вони зроблять усе, щоб його зупинити. Інакше кажучи: якщо ви ставатимете справді успішними — вони намагатимуться вас зупинити, допоки ви бідні — вони підтримуватимуть вас у цьому стані...

Як на мене, ця угода є дуже нечесною щодо України, вона схожа на ту, яку США змусили 50 років тому підписати Китай і Японію...

Хоча, направду, зважте на те, що я досконально не вичитував кожного пункту угоди між ЄС та Україною...

http://www.day.kiev.ua/uk/article/ekonomika/ukrayina-sogodni-ce-nimechchyna-pislya-drugoyi-svitovoyi-viyny

У вас сьогодні — класична постколоніальна ситуація. І вам справді дуже потрібний хороший націоналізм. Хороший націоналізм — це «давайте побудуємо нашу країну», «поганий» — «давайте нападемо на сусіда»...  Але я думаю, що якраз ваші неоліберали, і ті, які правлять в ЄС, стоять на заваді цього вашого шляху розвитку, бо вони думають лише про ринки. Вони проти бізнесу і проти народу таким чином... Простіше кажучи, Україні конче необхідне спільне бачення «де вона хоче бути». Але неоліберали не приведуть її нікуди, бо вони лише рухаються «за вітром»: куди він дмухне, туди вони й поплили...